ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний? — побут у монгольськім таборі? (І. Франко); Щодня в труді охочому Гартуйся, наша воле! (В. Бичко); (Маруся:) Які надії, на що надії?.. Немає їх тепер. Вони поховані там, на споді мого серця, загребла і поховала їх моя хіть самохітна (Панас Мирний); Доброхітні пожертвування.
ДОБРОВО́ЛЕЦЬ (той, хто за власним бажанням береться за виконання чогось, зокрема йде до війська), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИК заст.; ВОЛОНТЕ́Р заст. (на військовій службі). Повернувся з Європи старший син Івась, котрий пішов в армію добровольцем (О. Бердник); З багатьох охочих ми відібрали для прикриття десять чоловік, переважно гарних кулеметників (В. Козаченко); Ми залишили кількох охотників на правдиву смерть, самі ж подалися очеретами вбік і вчасно вискочили з мішка (Ю. Яновський); Загони волонтерів на чолі з Джузеппе Гарібальді висадилися на острові Сицилія (з газети). — Пор. охо́чий.
ЛЮБИ́ТЕЛЬ чого (людина, що має схильність, пристрасть до чого-небудь), ОХО́ТНИК до чого і з інфін., розм., ОХО́ЧИЙ ім. Наш шофер належав до любителів швидкої їзди (М. Трублаїні); — Хороший хлопець Артем!.. Допитливий. А до книжок який охотник! (А. Головко); Охочих послухати завжди було багато (П. Козланюк).
ОХО́ЧИЙ до чого і з інфін. (який має особливу схильність, велике бажання до чого-небудь), ЗАПОПА́ДЛИВИЙ до чого, на що, ЗАПОПА́ДНИЙ до чого, на що, ГОЛІ́ННИЙ до чого, на що, розм.; БЕРУЧКИ́Й до чого, розм., БЕРКИ́Й до чого, розм., БЕРУ́ЧИЙ до чого, розм., ХАПКИ́Й до чого, розм., ХВАТКИ́Й до чого, розм., ЧІПКИ́Й до чого, розм., РУ́ЧИЙ до чого, заст., ПАДКИ́Й на що, до чого, діал., ПАДКОВИ́ТИЙ до чого, діал., ВАБКИ́Й до чого, діал., ЗАГА́РЛИВИЙ до чого, діал. (перев. до якоїсь роботи); ЛА́СИЙ до чого, на що (перев. до чогось приємного). Нащо з тим миритись, хто охочий сваритись (прислів'я); Мала, а така запопадлива до науки! (М. Стельмах); Старанні (дівчата) запопадні до роботи. Ого, за ними тільки керувати умій — гори перевернуть!.. (В. Минко); — Що то він у мене голінний до пісень (Панас Мирний); Росли сини... Всі дружні такі, і до роботи беручкі, і до книги охочі (І. Цюпа); — Я своєї Лукини за Уласа не оддам, бо він не дуже беркий до роботи (І. Нечуй-Левицький); Що не лацюга (Порфир), то не лацюга.. Хапкий до всякого діла (О. Гончар); Вона уперта і хватка І до науки, й до роботи (Л. Забашта); Він.. розігрував з себе князька, щоправда не вельми вже багатого, але ще чіпкого до популярності, слави (М. Олійник); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька, та до роботи руча (Ганна Барвінок); Старий сидів посеред тротуару, серед тої купи людей, що збіглася з цікавості, падка на новинку і на скандал (І. Франко); — Побачили б, який з мене вийшов би падковитий до діла столоначальник! (І. Нечуй-Левицький); Вабкий до всякого діла; Загарливий до роботи (Словник Б. Грінченка); Йшла (баба) до воріт або над став шукати жінок, ласих на розмову (В. Стефаник). — Пор. працьови́тий.
ОХО́ЧИЙ ім. (той, хто виявляє бажання, готовність до чого-небудь), БАЖА́ЮЧИЙ, ОХО́ТНИК розм. Охочих ходити до школи все більшало (Л. Юхвід); Бажаючі підійти до коменданта штовхалися і терлися, як вівці в загороді (Григорій Тютюнник); — Охотників багацько, а купців мало. Гуртом не спроможетеся телиці купить.., — звернувся Опанас до людей (Л. Яновська). — Пор. доброво́лець.
ПРАЦЬОВИ́ТИЙ (який сумлінно ставиться до праці, добре працює), ПРАЦЕЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮ́БНИЙ, ТРУДОЛЮБИ́ВИЙ рідше, ТРУДІВЛИ́ВИЙ розм., ТРУДОВИ́ТИЙ розм., ТРУДЯ́ЩИЙ розм., ТРУДОВИ́Й розм., РОБОТЯ́ЩИЙ розм., РОБО́ЧИЙ розм. рідше, БЕРУЧКИ́Й розм., БЕРУ́ЧИЙ розм. рідше, ТОВКУ́ЩИЙ розм., РОБІ́ТНИЙ заст., РОБУ́ЧИЙ діал. Був Матвій непосидючий і працьовитий, завжди собі якусь роботу знайде (І. Цюпа); Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (з журналу); Таким чесним і трудолюбним натурам, як Морачевська, хотілося дати народові знань більше, ніж потрібно за програмою (П. Тичина); У Лютенці.. хлопці і дівчата на батьковій шиї не сидять.. Пречудесна молодь, трудолюбива (О. Ковінька); Якщо ти не зібрав добра — Срібла-золота два відра, — Тільки рід зростив трудівливий — Ти щасливий! (В. Бичко); Василь людина наполеглива, трудовита (О. Копиленко); Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий, Та тихий до того, Та ласкавий (Т. Шевченко); Грай, бандуро! Згадай командира Олександра Яковича, увесь рід його трудовий, усіх його знайомих по шаблі й по коню! (П. Панч); Робочий та ворушкий зроду, він не любив байдикувати та походеньки справляти (І. Нечуй-Левицький); В ділі Шкурупій був гарячий, беручкий, умів постояти за справедливість (Ю. Бедзик); — І не вчив би його, сякого-такого хлопця, коли ж воно таке до всього зарадне, таке беруче — на що не гляне, те й зробить (С. Васильченко); Товкуща жінка.. лишилася одна з дочкою, і сама хазяйнує не гірше чоловіка (С. Чорнобривець); Ґаздиня не проти весілля, бо хлопець гарний і здоровий, робітний і розумний (казка); Ти на пчіл поглянь: Є робучії, Але й трутні є Неминучії (С. Руданський). — Пор. 1. охо́чий.