КЛУ́БИЩЕ, а, с.
1. Збільш. до клуб² 1.
Із пащ [гармат] .. вибухнули довгими цівками густі клубища білого диму й розіслалися по шляху широкими колами (М. Старицький);
На небі нависли темні клубища хмар, віщуючи недалекий дощ (О. Лисяк).
2. у знач. присл. клу́бищем, клу́бищами. У формі кулі (див. ку́ля¹ 1, 2).
Здається, всі біди, всі лиха цілого світу зібралися разом і впали на нього, пригнули, до землі, клубищем холодних змій обплутали його тіло, важким чоботищем наступили на душу! (В. Малик).
-а, с.
Збільш. до клуб II.