КЛЮВО́К, вка́, ч.
Удар дзьобом.
Ще й досі на шкірі залишався слід від клювка гуски, яка щипонула мене за литку (із журн.);
Дятел клювок за клювком роздовбував кору старого дуба, добуваючи поживу (з газ.).
-вка, ч.
Peck