НЕЗРОЗУМІЛИЙ

БЕЗПРИЧИ́ННИЙ (якому не можна знайти якусь причину, якесь розумне пояснення), ДАРЕ́МНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якому немає пояснення). Було в осінньому краєвиді щось таке, що навівало безпричинну журбу (С. Журахович); Вже ж бо сон мій не зовсім даремний (Леся Українка); У грудях нез'ясована тривога й хвилювання (Я. Качура); Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський). — Пор. безпідста́вний, неви́правданий.

ДИ́ВНИЙ (який викликає подив своїми якостями, поведінкою тощо), ЧУДНИ́Й, ДИВОВИ́ЖНИЙ, ЧУДЕРНА́ЦЬКИЙ, ДИКО́ВИННИЙ розм., ДИВО́ЧНИЙ розм., ДИВОГЛЯ́ДНИЙ діал.; ХИМЕ́РНИЙ, ХИМЕ́РИСТИЙ, КУРЙО́ЗНИЙ, ФАНТАСТИ́ЧНИЙ, ПОТОЙБІ́ЧНИЙ (який виходить за межі звичайного, нормального); ЕКЗОТИ́ЧНИЙ (незвичайний для даної місцевості, культури, даного середовища тощо); ДИВАКУВА́ТИЙ, ЧУДАКУВА́ТИЙ (про людину); ДИВА́ЦЬКИЙ, ЧУДА́ЦЬКИЙ (властивий дивакові). На другий день возять нас усюди.. Що не крок, то нова штука, та така, що не знаєш, що сказати, така вона мудра та дивна (збірник "Народні оповідання"); Семен Палій той та був на все село чудний та дивний (Марко Вовчок); (Захарко:) Якась чудна у тебе сьогодня балачка: з одного на друге перескакуєш, тільки докупи не збереш! (М. Кропивницький); У двері просовується якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п'ят, свитині (Г. Хоткевич); З Зоєю прийшов Кость, який мав чудернацьке прізвище — Закопайвухо (О. Донченко); Ось сафора, диковинне південне дерево, що квітує у липні білим та запахущим квітом (О. Гончар); Дивувалася (Марія), дивилась і слухала, як молодий Дивочний гость той говорив (Т. Шевченко); Був (капелюх) трохи дивоглядний, з надто високим пером та дуже великими крисами (Н. Кобринська); (Економ:) Якесь дивне те військо, що я його такого ніколи й не бачив: і зброя і одежа — все якесь химерне, невидане (С. Васильченко); Мов бачу тихую оселю В якомусь світлі чарівнім: ..Тремку, химеристу веселку Округ лампади (М. Старицький); Вона ніяк не могла зібрати думки й оговтатися в несподіваних і курйозних — коли не сказати більше — обставинах (Ю. Смолич); Люблять (магнати) вражати своїх гостей якоюсь несподіванкою, чимсь незвичайним, фантастичним (І. Нечуй-Левицький); Чи то в тумані, чи від шуму води короткі накази їхні здавалися глухими, потойбічними (О. Донченко); — Я вас здалека пізнав, по екзотичній постаті вашій (О. Кобилянська); Леонід Артемович давно здавався завучу дивакуватим (Ю. Мушкетик); Начеб скинув з себе маску вищості — простим став цей чудакуватий молодий чоловік (Ю. Шовкопляс); Всі в редакції знають дивацьке захоплення Пилипа Остаповича — колекціонувати всілякі перекрути від слова "псевдонім" (С. Журахович); Старов цілував руки. Олдрідж виривався. Але нікому не здавалося все це чудацьким (О. Ільченко). — Пор. 1. незрозумі́лий, 1. неймові́рний.

НЕВИРА́ЗНИЙ (який важко розібрати — зором, слухом і т. ін.), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ, НЕПЕ́ВНИЙ, НЕРОЗБІ́РЛИВИЙ. За дверима чути було невиразне шарудіння (А. Шиян); Всюди гам та гук, неясний гомін та клекіт... (Панас Мирний); Черкашин промимрив щось незрозуміле, мабуть, це була подяка (Л. Дмитерко); Гострий зір чоловіка і в осінні ночі вловлював непевні тіні, що сновигали біля колишнього панського палацу (М. Стельмах); За припорошеним склом заворушилися бліді, нерозбірливі плями (В. Собко).

НЕВИРА́ЗНИЙ (про почуття, думки, спогади, уявлення тощо — не зовсім усвідомлений, не чітко оформлений), НЕЧІТКИ́Й, НЕЯ́СНИ́Й, НЕВИ́ЗНАЧЕНИЙ, НЕОЗНА́ЧЕНИЙ, РОЗПЛИ́ВЧАСТИЙ (РОЗПЛИ́ВЧАТИЙ рідше), ТУМА́ННИЙ, ТЕ́МНИЙ підсил. рідше. Якісь невиразні бажання й поривання заворушились в душі молодого князя (І. Нечуй-Левицький); Якесь неясне почуття, якась незрозуміла тривога непокоїла Олега (О. Донченко); Якийсь невизначений жаль чи туга квилить у серці його (О. Маковей); Мислі його пропливали, неясні і розпливчасті (В. Собко); Про село вона мала досить туманне уявлення (С. Добровольський); Серце щось недобре віщує, страх — не страх: якесь темне почуття холодить серце... (Панас Мирний). — Пор. 1. незрозумі́лий.

НЕПІЗНА́ННИЙ (недоступний для пізнання), НЕПІЗНАВА́ННИЙ, ТРАНСЦЕНДЕ́НТНИЙ філос. Нема речей непізнанних, а є лише досі ще не пізнані (М. Рильський). — Пор. 1. незрозумі́лий.

НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ (якого не можна зрозуміти, збагнути); МАЛОЗРОЗУМІ́ЛИЙ (який важко зрозуміти); НЕЯ́СНИ́Й, НЕПЕ́ВНИЙ, ТУМА́ННИЙ підсил., ТЕ́МНИЙ підсил. (про зміст, причини і т. ін. чого-небудь — у якому важко розібратися); НЕЗ'ЯСО́ВНИЙ, НЕПОЯСНЕ́ННИЙ, НЕПОЯСНИ́МИЙ рідше, НЕДОВІДО́МИЙ розм. (який важко зрозуміти й пояснити в більш або менш задовільний спосіб); НЕЗБАГНЕ́ННИЙ, НЕДОСТУ́ПНИЙ перев. для кого, НЕДОСЯ́ЖНИЙ перев. для кого, ХИМЕ́РНИЙ, ІРРАЦІОНА́ЛЬНИЙ книжн., НЕСПОВІДИ́МИЙ заст. (через свою загадковість, таємничість); ТАРАБА́РСЬКИЙ розм. (про незрозумілу мову); НЕДОХІ́ДЛИВИЙ (про пояснення, мову викладу тощо — який важко сприйняти); НЕЗ'ЯСО́ВАНИЙ, НЕВИ́ЯСНЕНИЙ рідше, НЕРОЗГА́ДАНИЙ (який лишається неясним, незрозумілим). Для Параскіци настав чудний і разом з тим важкий час. Усе одмінилося для неї, все стало загадковим, незрозумілим (М. Коцюбинський); І тоді їй син розкривається більше, ніж будь-коли, в якихось тайнощах своїх, в чомусь малозрозумілому матері (О. Гончар); З неясних причин Зупинився поїзд до семи годин (П. Усенко); В останній час на кордоні робилось щось непевне (П. Загребельний); Спадає на думку Тоні трохи таємнича, туманна історія взаємин голови робіткому Лукії та капітана Дорошенка (О. Гончар); Темна справа; Йому здавалося, що він чує голоси за червоними дверима, вгадує людські постаті. Це було дивне, зовсім незрозуміле й нез'ясовне почуття (П. Загребельний); Й на новому місці з'явилися протоколи про розтрощені вітрини та непоясненне дитяче бродяжництво (О. Гончар); Орест не відповідав. Йому затяло дух, і він щосили боровся з цим непояснимим для нього жахним чуттям (О. Досвітній); І знову зринало в душі відчуття образи й незбагненного болю (Ю. Бедзик); — Світе широкий! Який ти для мене, молодої, недоступний, яким муром обведений!.. (О. Кобилянська); В її очах було щось глибоке, таємне і недосяжне (Є. Кравченко); Що, любі дітки, чи годиться Химерна загадка моя (Л. Глібов); — Я відчував себе персонажем якогось нісенітного роману, в якому діють лише люди з ірраціональною психікою (Ю. Шовкопляс); (Чернець:) Несповідима стежка провидіння... (О. Левада); Вона дивилась на Огея своїми ясними, дитячими очима, що ховали нез'ясовану кмітливість і волю (О. Досвітній); Досі я згадую про сього хлопчину як про невияснений для мене психологічний феномен (І. Франко). — Пор. 1. ди́вний, 3. невира́зний, 2. таємни́чий.

ТАЄМНИ́ЧИЙ (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, НЕЗРИ́МИЙ, ЗАГАДКО́ВИЙ, НЕЗНА́НИЙ розм. День від'їзду Тайах відмічено кількома подіями. Таємнича рука завше підганяє багато вражень на один день (Ю. Яновський); Ех, ці ночі, сині, полтавські, хто може встояти перед їхніми таємничими чарами! (О. Гончар); Його збороти не могла ніяка міць ворожа, поки на нього не прийшла таємна кара Божа (Леся Українка); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну, в якийсь чудовий, мов у казці, куточок, овіяний таємними чарами (М. Коцюбинський); Завжди у скелі джерело Живе, як Потаємна сила (Л. Дмитерко); Йому привиджувалось, що його рукою якась потайна сила одчинила вікно в рай, повний квіток, повний майських пахощів (І. НечуйЛевицький); Я йшов стривожений, безтямний, німий. Буцім якась незрима сила гнала мене наперед (І. Франко); "Загадкова і дивна людська натура", — думав сам собі Дорош (Григорій Тютюнник); Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (М. Нагнибіда). — Пор. 1. незрозумі́лий.

НЕЗРОЗУМІ́ЛИЙ, а, е.

1. Якого не можна зрозуміти, осягнути, осмислити.

Все, що воно [хлоп'ятко] бачило, здавалось йому таким прекрасним, чудним і незрозумілим (М. Коцюбинський);

Ярина не кінчила своєї думки, бо раптом сталось щось незрозуміле й дивне (С. Скляренко);

// Якого не знає, не розуміє хто-небудь.

Каміння пожовкло.., і виписалися на нім якісь незрозумілі письмена (Г. Хоткевич);

Жабі не спала й читала польську газету. Власне, не читала, бо читати вона не вміла, а намагалася розібрати слова й літери незрозумілої для неї мови (Олесь Досвітній);

// Який важко розібрати; позбавлений чіткості, виразності; нечіткий, неясний.

Черкашин промимрив щось незрозуміле, мабуть, це була подяка, й вийшов на вулицю (Л. Дмитерко);

Ліс був повний неясних, незрозумілих шелехів (О. Донченко);

// Який своїми діями, вчинками, поведінкою викликає подив, здивування (про людину); дивний.

Вона [Анеля] робилася для нього чимраз більше загадковою і незрозумілою (І. Франко);

Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав (І. Сенченко);

// Якого не можна пояснити.

Якась незрозуміла сила штовхала його на нові розмови з Ларисою (М. Руденко).

2. Для якого ніби то нема причин, підстав; безпідставний.

Прокидаюсь в незрозумілій тривозі і сідаю на ліжку (М. Коцюбинський);

Покоївка швидко глянула на Лукію, в її блакитних очах майнув незрозумілий страх (О. Донченко).

незрозумі́лий

[не^изрозум’іли^ей]

м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і

[nezrozumiłyj]

прикм.

niepojęty, niezrozumiały

【形】 不明白的, 令人不解的, 不可理解的

Незрозуміла річ 不理解的事

Unintelligible, incomprehensible, inapprehensible; obscure

див. складний; химерний

Obegriplig, ofattbar, ofattlig, oförståelig

Ubegripelig, ufattelig, uforståelig

Ubegribelig, ufattelig, uforståelig

Незрозумі́лий, -ла, -ле