ВИ́ГЛЯД (сукупність зовнішніх ознак, особливостей кого-, чого-небудь), ГА́БІТУС спец., ВИД рідко, ВЗІР (УЗІ́Р) рідко, ПОЗІ́Р діал.; ЗО́ВНІШНІСТЬ, ПОДО́БА, ПОСТА́ВА рідше (стосовно людини); ОБЛИ́ЧЧЯ, КШТАЛТ, ЛИЦЕ́ рідко, ЛИК заст. (стосовно чого-небудь). Чорне убрання і гладко причесане волосся.. надають жінці чернечий вигляд (Леся Українка); Загальний габітус фауни; Здалеку веселий вид має сільце (М. Коцюбинський); Він був ще молодий на взір та гарний з лиця (І. Нечуй-Левицький); Як узір хороший у сіна,.. то й сіно в ціні (Словник Б. Грінченка); У милого такий позір, як місячик ясний (коломийка); Зовнішністю (Твердохліб) нагадував поважного маститого академіка (І. Цюпа); Це був один заштатний дяк,.. ходив, однак, у подобі людини духовного стану (Олена Пчілка); Був се двадцятилітній парубчак, але, судячи по його поставі, можна було дати йому ледво (ледве) п'ятнадцять літ (І. Франко); На наших очах рік у рік міняють обличчя міста, села, робітничі селища (з журналу); А внизу — дивовижні снігові хмари різних кшталтів і форм (П. Козланюк); Земля міняє на очах своє лице (М. Рильський); Співай (пісне) йому (народові), що мінить лик землі, Що справедливості несе закони (М. Рильський).
ГА́БІТУС, у, ч., спец.
Зовнішній вигляд людини, тварини, рослини, мінералу і т. ін.
Більш сприятливі умови зростання зумовлюють оптимальну реалізацію потенційних можливостей організму, що проявляється в збільшенні габітусу крони і площі листкового апарату (з наук. літ.);
Вторинний кварц з'являється серед роговикового у вигляді окремих монокристалів короткопризматичного габітусу (з наук. літ.);
// Зовнішній вигляд, за яким проводять діагностику організму людини або тварини.
Габітус визначається сукупністю зовнішніх ознак, що характеризують статуру, угодованість, положення тіла, темперамент і конституцію тварини (з наук. літ.).
-у, ч.
1) Зовнішній вигляд людини, її конституція, статура.
2) Зовнішній вигляд тварини або рослинного організму, кристалу та ін.
[habitus]
ч.
habitus біол.
General appearance
Зовнішність