ПІДГОЛО́СНИК, а, ч., розм.
Те саме, що підголо́сок.
Підголосниками заливалися верхні ноти Тасьчиного баяна (О. Кундзич);
– Заспівайте! Заспівайте! Кажуть, що ви добре вмієте тягнути. Може, підголосником будете в нас (В. Речмедін).
-а, ч., розм.
Те саме, що підголосок.