ДО́ВІДКА (документ з короткими відомостями про когось, щось, підтвердженням якогось факту), ПОСВІ́ДЧЕННЯ, ПО́СВІДКА розм. Він, мабуть, досі не знає, що вона без паспорта, ніде не прописана, що ніякісінької навіть довідки в неї нема (О. Гончар); — Документ! — сказав сивоусий охоронник... Павло вийняв особисте посвідчення, подав вусатому (В. Кучер); — Усиновитель повинен пред'явити посвідку про відсутність хвороб, які б могли загрожувати здоров'ю усиновленого (П. Дорошко).
¤ наводити довiдки -- наводить справки
¤ довiдка про стан здоров'я -- справка о состоянии здоровья
-и, ж.
1) Відомості, що їх одержує або подає хто-небудь.
••
На довідки — дізнатися, довідатися про кого-, що-небудь.
2) Документ із стислими відомостями про кого-, що-небудь.
ж.
1) informacja kolejowa
2) akt, zwolnienie, zaświadczenie
медична довідка — zaświadczenie lekarskie
довідка непрацездатності — zwolnienie lekarskie
до́відка
[дов'ідка]
-дкие, д. і м. -в'ідз'ц'і, мн. -дкие, -док
1) (інформація) information, reference
бібліографічна довідка — bibliographical reference
2) (документ) certificate, paper
【阴】
1) 消息, 情报, 情况
2) 证明书, 证件
До́відка, -дки, -дці; -відки, -відок
Intyg; hänvisning, upplysning
Bevis, attest
Даведка
Bevis