ХИЖИЙ, ХИЖАЦЬКИЙ

ХИЖИЙ – ХИЖАЦЬКИЙ Хижий. 1. Який їсть інших тварин (про звірів, тварин); характерний для таких звірів; переносно – подібний до хижака лютістю, жорстокістю (про людину та її риси): хижий шуліка, хижий розбійник, хиже нутро, хижа радість. Закрякала хижа птиця над своїми жертвами (І.Франко); Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (А.Шиян); Він бачив перед собою полиск хижих очей, червоні й завзяті обличчя, роздуті ніздрі й білі зуби (М.Коцюбинський). 2. перен. Який прагне наживи, жорстоко визискуючи когось, який виражає жадібність тощо: хижа людина, хижа натура, хижі очі. Він собі будинок будує. Поганого в тому., немає нічого, але дуже вже він хижий і хутко збудувати хоче (В.Собко); В серцях відвага соколина, і гнів, і лють до хижих зграй (В.Сосюра). Хижацький. 1. Який стосується хижака, належний, властивий хижакові: хижацькі зуби, хижацький інстинкт, хижацьке нутро. Нова особа йшла поволі, роблено і з безперечно хижацькими намірами (М.Хвильовий). 2. Який грунтується на гнобленні, експлуатації когось: хижацькі плани, хижацьке визискування. 3. Який заради користі провадиться таким способом, що призводить до збіднення або знищення природних багатств: хижацький промисел.