ЛІЗОЛЕЦИТИ́Н, у, ч., біол.
Органічна речовина, що утворюється внаслідок відщеплення від лецитину ненасиченої жирної кислоти.
Вбудовування в мембрану молекул із великою позитивною кривизною (наприклад, молекул лізолецитину) має сприяти збільшенню електропровідності мембрани (з наук. літ.).
-у, ч., біол.
Органічна речовина, продукт відщеплення від лецитину ненасиченої жирної кислоти.