УКОХА́ТИ

УКОХА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. 1. Покохати, полюбити. — Галочко!.. чого ти боса вийшла?.. Тепер дощ, калюка… покаляєш свої білі ніженята… — А тобі що за діло? Хіба ти їх кохав? — Хоч не кохав, так укохав (Мирний, II, 1954, 226). 2. Те саме, що ви́плекати. Війт у нас у громаді Гонорова [багато] вбраний. Та й укохав таке сало. Що годі ходити (Укр.. думи.., 1955, 435). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 421.