ФІЛОЗОФУВАТИ

МУДРУВА́ТИ (вдаватися в зайві, непотрібні міркування), МУДРИ́ТИ розм., РОЗУМУВА́ТИ розм., ФІЛОСО́ФСТВУВАТИ розм., ФІЛОСОФУВА́ТИ розм., ФІЛОЗОФУВА́ТИ заст. — Док.: помудрува́ти, пофілосо́фствувати, пофілософува́ти. Лукавий як не мудрує, а все ж заплутається в свої тенета (прислів'я); (Голос жіночий (до Храпка):) Так тобі й треба, крутію! (Голос чоловічий:) Крутив, поки й сам закрутився, мудрив, поки перемудрив! (Панас Мирний); -. Там щось Давид розумує дуже (А. Головко); Не знаю, чи довго б ми ще філософствували з Яром.., коли б раптом не озвалась із-за ширми Марія Степанівна (Ю. Збанацький); — Упертого коня приручиш лише голодом,. -. філософував капітан (Мирослав Ірчан); — Ой, ой, вельможний пане! Хіба в мене пика не така, як у людей? За що ж вона одвічатиме за других? — Ну, ну, не філозофуй у мене (В. Самійленко).

ФІЛОЗОФУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., заст.

Філософствувати.

– Ой, ой, вельможний пане! Хіба в мене пика не така, як у людей? За що ж вона одвічатиме за других? – Ну, ну, не філозофуй у мене (В. Самійленко).