САМОГУ́БСТВО

САМОГУ́БСТВО, а, с. Позбавлення себе життя. Під ранок в мені виріс план самогубства (Коцюб., II, 1955, 263); У жінки з’явилася сивина. Глибокі зморшки перерізали високе чоло. Все частіше почала зринати думка про самогубство (Донч., III, 1956, 79); // перен. Можлива власна загибель, ймовірне знищення самого себе, зумовлені ризикованою дією, відчайдушним вчинком і т. ін. Софочка пише, що її жених подав до Академії наук божевільний план: добратися до землі Банета на шлюпках. Це ж самогубство (Стельмах, І, 1962, 287); Якщо імперіалісти розв’яжуть нову війну, вони тим самим стануть на шлях самогубства (Матер. XXII з. КПРС, 1961, 9). ◊ Покінчи́ти життя́ самогу́бством див. покінчи́ти. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 33.