НЕДОРІ́ДНИЙ, а, е.
Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний.
Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Панас Мирний);
// Який погано вродив.
Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (С. Чорнобривець);
// Дрібний, сплющений (про зерно).
Зерна [після віяння] виходило обмаль – дрібне і морхле, недорідне, жменька-друга якась з сита, а то все полова (Г. Коцюба).
НЕВРОЖА́ЙНИЙ (про час — який характеризується неврожаєм), НЕДОРІ́ДНИЙ, ГОЛО́ДНИЙ підсил. Рік удався недорідний, собі хліба ледве ставало (Панас Мирний); А через рік, в голодне сухоліття, він жалуваною грамотою загарбав біля Бугу займанщину (М. Стельмах).
НЕДОРІ́ДНИЙ (перев. про злакові культури — який погано вродив), О́БРІДНИЙ. Часто ішли обложні дощі, від них усе намокало, і на пні гнив недорідний овес (С. Чорнобривець).
-а, -е.
Який характеризується невеликим або поганим врожаєм; неврожайний. || Який погано вродив. || Дрібний, сплющений (про зерно).
Недорі́дний, -на, -не