Значение слова "КЛЮЧИЦЯ" найдено в 14 источниках

КЛЮЧИЦЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

КЛЮЧИ́ЦЯ, і, ж., анат.

Парна трубчаста кістка плечового пояса людини і хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою.

Ключиця передає фізичні сигнали від верхньої кінцівки до осьового скелета (з навч. літ.);

Тепер ще й зверху стала шия боліти і до ключиці біль іде (Леся Українка);

Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб);

Та й сам він, як хлопчак, маленький, щуплявий, ситцева сорочечка на одному ґудзику, з-під сорочки ключиці проступають гостро (О. Гончар).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

КЛЮЧИ́ЦЯ (кістка, що з'єднує лопатку з грудною кліткою), ПЕ́РЕПЕЛО діал. — Глибока непритомність, вивих плеча, можливо, тріснула ключиця, — повідомляє лікар (І. Багмут); Вже Горілкодуй, з розрубленим по саме перепело плечем, повалився (М. Старицький).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-і, ж., анат.

Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

імен. жін. родуанат., екон.ключица

найдено в "Українсько-польському словнику"

[kl'uczycja]

ж.

obojczyk анат.

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-і, ж. , анат. Парна трубчаста кістка плечового пояса людини й хребетних тварин, що з'єднує лопатку з грудною кісткою.

найдено в "Українсько-англійському словнику"