ОНУК, КА,
Онук, ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. Онучок. Грин. II. 128.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 54.