ПАРИ́РУВАТИ, ую, уєш, недок. і док., що.
1. Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні).
Парирувати удар шпагою;
// Відбивати удар противника (у спорті взагалі).
Ботвинник грав надзвичайно точно. Він своєчасно парирував усі спроби Смислова створити атаку (з газ.).
2. перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці.
Ярослава рішуче парирувала удар: – Ми вже говорили з вами на цю тему (Л. Дмитерко);
І коли Інгігерда із зневагою дорікає йому за домішку до шляхетної варязької крові рабининої крові (натяк на матір Володимира Малушу), Ярослав з гнівом і гордістю парирує цей удар: З усіх небесних благ Найвищим благом кров я цю вважаю, Що є з народом вірний мій зв'язок. (І. Кочерга).
-ую, -уєш, недок. і док., перех.
1) Відбивати шпагою або шаблею удар противника (у фехтуванні). || Відбивати удар противника (у спорті взагалі).
2) перен. Відбивати, спростовувати напади або докази противника в суперечці.
ВІДБИВА́ТИ (відкидати зустрічним ударом шаблю, м'яч і т. ін.), ПАРИ́РУВАТИ. — Док.: відби́ти, пари́рувати. Налетів (богунець) на п'ятьох, відбиваючи всі п'ять шабель (О. Довженко); Воротар гостей парирував м'яч (з газети).
[paryruwaty]
дієсл.
parować (удари)
To parry, to foil, to counter, to riposte
парирувати випад запитанням — to fence with a question
Відбивати, відбити, повідбивати, збивати, збити, позбивати