КЕ́ПКА, и, ж.
Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички.
Потім підійшов хлопчина типу міського: у штанях навипуск, у піджаці й сірій кепці (А. Головко);
Синю кепку йому з міста батьки привезли (О. Копиленко);
Наш провідник .. звернув увагу на високу і струнку людину в кепці, яка крокувала по тротуару паралельно з нашим автобусом (О. Шугай);
На одному був плащ, голову іншого прикрашала плетена шапочка, третій виділявся кепкою з великим козирком (А. Кокотюха).
КАШКЕ́Т (чоловічий головний убір з козирком), КАРТУ́З, КАШКЕ́ТКА розм., КОЗИРО́К діал.; КЕ́ПІ, КЕ́ПКА, КЕ́ПА (такий убір з м'яким козирком та верхом без околичок). На ньому була старенька солдатська шинель і студентський злинялий кашкет (О. Довженко); Старий солдатський картуз, мабуть, подарунок якогось фронтовика, зсунувся на потилицю (С. Журахович); Твердохліб підійшов до чоловіка в новій кашкетці (А. Головко); — Коли б іще хоч новеньку свитку пошили батько та козирок новий купили (С. Васильченко); До кімнати увійшов у плащі з піднятим коміром, у кепі з великим дашком високий, тонкий, трохи сутулуватий парубок (П. Дорошко); Він взяв свою сіру з коричневими крапками кепку-восьмиклинку (М. Рудь); — Документи перевіряють, — обзивається із кабіни молодий хлопець у засмальцьованій кепі (Григорій Тютюнник).
Как сказала кепка...
— по словам Ленина.Ке́пка. Искон. Суф. производное от кепи < франц. képi, заимств. из нем. яз., где Käppi — уменьшит.-ласкат. от Kappe «колпак, берет», восходящего к ср.-лат. cappa «плащ с капюшоном». См. капюшон.
Rzeczownik
кепка f
czapka f
-и, ж.
Чоловічий головний убір із м'яким дашком, без твердого денця та околички.
• kšiltovka
• placatá čepice
• čapka
• čepice
• čepice se štítkem
gorra de visera, visera f
[kępka]
ж.
czapka
ж.
casquette f