КМИН ..См. Тмин ..
КМИН, у, ч.
1. Трав'яниста дво- або багаторічна ефіроолійна медоносна рослина родини зонтичних.
Навіть тверді бадильці [бадилинки] пахучого кмину мусили уступати перед [будяками] (І. Франко);
Кмином і вереском пахне туман (М. Бажан);
Сіють кмин широкорядним способом, із відстанню між рядками 45–60 см (з навч. літ.).
2. Пахуче насіння цієї рослини, яке застосовують у кулінарії, парфумерії і т. ін.
Частування було сите, але не вишукане. Гаряче молоко, масний вершковий сир з кмином (З. Тулуб);
Як небо зорями, той мамин хліб Обсипаний був зернятками кмину (Д. Павличко);
У всiх хатах топиться, у печi стегно свиняче печеться, пахне смаженим часником, пiдрум'яненим тiстом, кмином i настояним на травах медом (В. Рубан).
Багато- або дворічна трав'яниста рослина родини зонтичних, ефіроолійна; поширена в Євразії, в Україні 1 вид (к. звичайний); плоди містять ефірну олію та масну технічну олію, плоди й зелень використовують як прянощі, медонос; вирощують як ефіроолійну рослину, використовують у хлібопекарському, лікеро-горілчаному та парфумерному виробництві, у медицині.
-у, ч.
1) Трав'яниста багато- або дворічна рослина родини зонтичних.
2) Пахуче насіння цієї рослини, що застосовується в кулінарії, парфумерії тощо.
КМИН ..См. Тмин ..
1) (рослина) caraway, cum(m)in
2) збірн. (насіння) caraway seeds (pl.)
[kmyn]
ч.
kminek
КМИН, ТМИН, ЦМИН діал.
Кмин, кми́ну, -нові
Кмен