ШКА́ЛИК, а, ч., заст.
1. Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л).
Мусив Корній лікувати свій зуб одинцем, а випивши шкалик, приклав долоню до щоки, довго мотав головою. – Ще дужче крутить (О. Гончар);
// розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою.
Закинувши вгору підборіддя, вставляв [Паскуда] того шкалика в рота .. і, примруживши солодко оченята, тягнув горілку, наче немовля соску (Ю. Збанацький);
Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки; пили на дорогу і на санках, і прямо розсівшись долі кружка (М. Стельмах);
// Невелика склянка для горілки; чарка.
У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (з наук. літ.).
2. Конусоподібна склянка з оливою чи лоєм, що правила за світильник.
Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.
ПЛЯ́ШЕЧКА (невелика пляшка), ШКА́ЛИК заст., КАЛАМА́Р заст.; ФЛАКО́Н, СЛО́ЇК, СЛОЙ (для ліків, парфумів тощо). У пляшечці з-під ліків масно поблискувала олія (Л. Первомайський); Зашкарублі селянські долоні вибивають з монопольських шкаликів корки (М. Стельмах); "Твою долю, моя доню, Позаторік знала, Позаторік і зіллячка Для того придбала". Пішла стара, мов каламар Достала з полиці. "Ось на тобі сего дива!..." (Т. Шевченко); — Подай мені халат, чопці і флакон з одеколоном (Григорій Тютюнник); — А що саме за медикаменти витрусили?.. — Слоїк йоду. Грамів сто (А. Головко).
-а, ч., заст.
1) Стара міра об'єму вина, горілки, що дорівнює 1/200 відра (0,06 л). || розм. Пляшка для горілки, з горілкою такого об'єму; невеличка пляшечка для горілки чи з горілкою, мерзавчик. || Невелика склянка для горілки; чарка.
2) Конусоподібна склянка з оливою чи лоєм, що правила за світильник.
м. разг.
verre m d'eau-de-vie
(стопка) chato m (vaso de aguardiente)
розм.
(пляшечка) small glass (of vodka)