ВОСЬМИКУ́ТНИК, а, ч.
Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює вісім кутів.
План тридільної (тризрубної) кам'яної церкви старокнязівської доби може вказувати на зв'язок українського кам'яного будівництва XII–XIII ст. з дерев'яним будівництвом, для якого характерною є також тридільна будова у вигляді трьох квадратів чи восьмикутників, розташованих по одній лінії, зі сходу на захід (з наук.-попул. літ.);
Червоний форт у Старому Делі – це восьмикутник, оточений стіною з червоного пісковика (з Інтернету).
-а, ч.
Геометрична фігура, ламана гранична лінія якої утворює вісім кутів.
[wos'mykutnyk]
ч.
ośmiokąt
Восьмику́тник, -ка; -ники, -ків
Octagon