ПРО́СТІР, про́сто́ру, ч.
1. тільки одн., філос. Одна з основних об'єктивних форм існування матерії, яка характеризується протяжністю і обсягом.
На кілька хвилин він [Олександр Іванович] скам'янів, як __?, і почуття часу та простору покинуло його (Б. Антоненко-Давидович);
Однією з головних рис спеціальної теорії відносності, що характеризують її зміст, є встановлення тісного, нерозривного зв'язку простору і часу (з наук. літ.).
2. Необмежена протяжність (в усіх вимірах, напрямах); тривимірна протяжність над землею.
В безмірній вишині парить орел, і зрідка долітає звідтам, з небесних просторів, спокійний клекіт (Г. Хоткевич);
Сонце все вище і вище підноситься над землею, і золоті потоки світла, прорвали на сході греблю ночі, нестримною повінню заливають неосяжні простори (Б. Антоненко-Давидович);
З космічного простору далекі світила посилали мерехтливі пучки холодного світла (С. Чорнобривець);
Іскрометний морський простір сліпив очі (О. Донченко);
* У порівн. Життя – як мерехтливий сонячний просмтір, як безмежна, заквітчана падь голуба (І. Багряний).
3. Вільний, великий обшир; просторінь.
Яка широкість, який простір навкруги, куди глянеш! (І. Нечуй-Левицький);
Дорошенко вбирає поглядом простір лиману. Цей блиск води, її чар, її свіже дихання... Справді, гарно тут (О. Гончар);
Минули навіки дні чорних негод – Живе Україна! І вільний народ, як з попелу Фенікс ожив і злетів І зорями зміряв простори степів (Л. Костенко);
Він окинув оком простір – скрізь була осінь і сіре на смак повітря (Ю. Винничук);
* Образно. В її [дівчини] очах світились не знані йому [Славенко] чарівні іскри, що, як далеке блимання ватри, привертали його стомлений погляд – зреченого мандрівця в безмежних і безбарвних просторах наукового степу, де завжди осінь, жовтуха і посуха (В. Підмогильний);
// Площа чого-небудь на земній поверхні; територія.
Хоча ліс великий і займає мало не квадратову милю простору, то проте малий Мирон не боїться в нім (І. Франко);
Держава [Канада] була зацікавлена в тому, щоби заселити якнайбільші простори, а особливо поширити врожайну площу землі (Мирослав Ірчан);
// Вільне місце; проміжок.
Козацька старшина скупчилася серед полків на чималому пустому просторі. Серед того простору стояв стіл, застелений червоним сукном (Леся Українка).
4. перен. Відсутність яких-небудь обмежень, перешкод у чомусь; воля.
Нема простору, нема свіжості, щоб дихнути на всі груди, – хоч пропадай! (Панас Мирний);
– Що за світла ніч, а на душі темно: нема простору (М. Хвильовий);
Дівчина ця [Зоська] – вередлива крутійка, яка сама не тямить, чого їй треба, але це дає великий простір діянню людини із сталим бажанням (В. Підмогильний);
В мекне думки рожеві, юнацькі. Скільки ще попереду простору, скільки ще може бути надалі нового, яскравого (М. Івченко);
У фахові прагнув [Храпков] вийти за межі операційного стола. Хотілося простору в роботі (Іван Ле);
// Середовище для чогось.
Нація в кожний момент є певним простором спілкування (із журн.).
Диви́тися в про́стір (в про́сторінь) див. диви́тися.
△ (1) Інформаці́йний про́стір, спец. – сукупність баз і банків даних, технологій їх ведення й використання, інформаційно-телекомунікаційних систем і мереж, що функціонують на основі єдиних принципів і за загальними правилами, що забезпечує інформаційну взаємодію користувачів та задоволення їхніх інформаційних потреб.
Інформаційний простір є домінантним складником сучасної культури, що визначає рівень, характер і спрямованість її розвитку (з наук. літ.);
– Ми будемо раді допомогти вам зорієнтуватися у величезному інформаційному просторі Інтернету, знайти необхідну інформацію і стати надійним ланцюгом у контактах з діловими партнерами (з газ.);
(2) Ме́ртвий про́стір – простір, який не прострілюється фронтальним вогнем.
Та хоч знали бійці .. про мертвий простір поблизу танка, де вже тобі його вогонь не страшний, проте, коли ці сталеві громади з'явились зі степу перед лінією укріплень, не одному з бійців мурашки пробігли по тілу (О. Гончар);
(3) Чотириви́мірний про́стір – сукупність світових точок, кожна з яких визначається трьома координатами “x, y, z” і часом “t”.
Дехто вважав, що про реальність чотиривимірного простору свідчить факт існування так званих дзеркальних ізомерів – речовин однакового складу (з наук.-попул. літ.).
◇ Відкрива́ти / відкри́ти про́стір див. відкрива́ти;
Знахо́дити / знайти́ про́стір див. знахо́дити;
(4) Ширя́ти у позахма́рному про́сторі (д) див. вита́ти.
БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого, який — якась площина, частина простору, що видається безмежною). Звучала дивна музика, а над морем клуботіли такі ж казкові хмари. І все звучало захватом безмежжя, безкрайності (О. Довженко); Але більшість козаків.. мріяла про власний хутір та родинне кубло десь у зеленій безмежності Дикого Поля (З. Тулуб); І земля її стрічала Хлібом, свистом солов'їним, Хмар веселим безбережжям, Морем росяних лугів (А. Малишко); Повітря небосхилу вібрує, світлими ріками тече-перетікає з безконечності в безконечність (О. Гончар); Інженер крикнув удруге і знов почув жадану відповідь: ліворуч, ззаду й праворуч. Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут); Кого зористий не чарує світ? Куди ж то очі, повні сліз, звертаєм, Чи горе нам, чи щастя шле привіт? — Ах, в безмір сей, що небом називаєм (У. Кравченко); Комаха відірвалась од шибки, з дзвоном полетіла в світ і темною краплиною зникла у його безмір'ї (М. Стельмах); Тепер перед очима одноманітний, випалений сонцем, рудий степ, жалюгідний у своїй убогості, величний своєю неоглядністю (Ю. Збанацький); Чубенко їхав тишею, як містом, будинки тиші стриміли у високу неозорість (Ю. Яновський); Яка величність і неосяжність — Ця безліч зоряних світів! (М. Вороний); Вслухаюсь в ніч. Струною в безкінечність Заледеніла тиша простяглася (М. Рильський); "Вітрило, вітроньку, вітрисько, В небесні безкраї лети.." (А. Малишко); Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (О. Донченко). — Пор. 1. про́стір.
ПРО́СТІР (вільна, велика частина земної, водної поверхні або повітря), ПРО́СТОРІНЬ, ШИРОЧІ́НЬ, ШИРИНА́ рідше, РО́ЗМАХ, РОЗЛО́ГИ, О́БШИР, ШИР рідше, РО́ЗШИР рідше, ДОЗВІ́ЛЛЯ розм., ПРОСТО́РИЩЕ розм., ПРИВІ́ЛЛЯ (ПРИЗВІ́ЛЛЯ) перев. поет., ПРОСТО́РА діал. Розгорнулись розкидані в безладді на широкому просторі горби, пригорки, сугорби, розлогі переярки (І. Нечуй-Левицький); "Хелло!" — десь далеко на безмовній лінії свистав шугастий вітер.., кілька секунд необжитий, незалюднений простір над північною півкулею давав їй знати про себе (О. Забужко); — Дивлюсь оце, пане, на небо, .. і мені страшно стає від тої безмежної просторіні (Вал. Шевчук); Машина мчить краєм степу, звідки на всю широчінь видно морську затоку і скелю крейсера, що видніє в сліпучій далечі (О. Гончар); Він сам не пам'ятає, коли і як та чудова краса очарувала його своєю безмірною глибиною, безкраєю шириною (Панас Мирний); Після карпатських пейзажів, де стиснуті шапки гір зменшують віддаль неба од землі, вражає і розмах засніженої рівнини, і голуба височінь (М. Стельмах); Треба землі, і то конче треба. А де ж її узяти? ..А ці розлоги, що розкинулись ген-ген за горами та долинами, скільки оком захопиш! ..Адже то панське!.. (М. Коцюбинський); Дороги відкривали нам нові й нові обшири землі (А. Хорунжий); Солону шир морів в жадобі й марнім сні Три роки пінив він і напинав вітрила (переклад М. Зерова); Я довго так її шукав На розширі полів (А. Малишко); Краще йди в темний гай, у зелений розмай, Або в поле, де вітер гуляє, На дозвіллі із лихом собі розмовляй, — Може, там його вітром розмає (Леся Українка); Ми піднялися вгору ще — і світлою долиною відкрилося просторище (О. Упеник); Привілля озерних незайманих вод, І хащі лісів у осіннім полоні... (І. Нехода); За річкою — широка простора зелених плавнів, засипана вся південним промінням (М. Коцюбинський). — Пор. безме́жжя.
ТЕРИТО́РІЯ (частина земної кулі, ділянка землі, зайнята кимсь, чимсь), ТЕРЕ́Н, ПРО́СТІР. Її звали Світлана Остапівна, і вона була добре знана на території цілого району (Ю. Яновський); Нагоничі швидко означували терен, куди заблукав вовк, прапорцями (П. Загребельний); Держава була зацікавлена в тому, щоб заселити якнайбільші простори (Мирослав Ірчан).