ҐЕ́ЛҐІТ, ґоту, ч.
Те саме, що ґе́лґання.
Годовані, важкі гусаки зустріли мене ворожим, задиркуватим ґелґотом (І. Микитенко);
Чути гуркіт машин і ґелґіт людських голосів (Ю. Яновський);
Все зникло, були тільки зігнуті попелясті постаті в чужій уніформі, що з ґелґотом наближались і наближались (О. Гончар).
【阳】
1) (鹅) 叫
2) 口 嘈杂声
-ґоту, ч.
Те саме, що ґелґання.