ШЕСТЕРО

ШЕ́СТЕРО, шістьо́х, числ. кільк., збірн.

Шість (уживається з іменниками чоловічого і середнього роду, що означають назви істот і предметів, з іменниками, що вживаються в множині і можуть мати одиничне значення, а також із особовими займенниками у множині).

На дворі зозуляста квочка .. водила шестеро курчат (М. Коцюбинський);

Шестеро уланів налетіли на Остапа (О. Довженко);

За вікнами по вулиці пробігли, гойдаючи дугами, сани – одні, другі, треті. Аж шестеро саней (П. Панч);

Кілька козаків вибігло на ґанок, двоє з них забігли до волості й винесли ослона, знесли й поставили на снігу біля ґанку. Потім усі так – шестеро їх – і залишились при ослоні (А. Головко);

Пливуть і пливуть домовини, міняються час від часу дядьки, що в мовчазній скорботі, беручись по шестеро, несуть на кістлявих своїх плечах цю нелегку, як саме горе, ношу (О. Гончар).

• ¬ приставка (0): -
• ∩ корень слова (2): ШЕСТ; ЕР;
• ∧ суффикс (0): -
• ⏰ окончание (1): О;

ше́стеро

[шесте^иро]

ш'іс'т'ох, д. ш'іс'т'ом, ор. ш'іс'т'ома/ш'іс'т'ма, м. (на) ш'іс'т'ох

Шістьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: гравців, делегатів, козаків, коней, кухликів, синів, котенят, курчат, яєчок, дітей. Пор. двоє.

2. kuuekesi

3. kuus

4. kuus paari

【数】 六个; 六对, 六副

Нас було шестеро 我们一共六个人

Six

нас шестеро — we are six, there are six of us

seis

[szestero]

sześcioro

2. sześć par;

див. шістка

Ше́стеро, -ро́х, -ро́м, -рома́

• šestero