ГОЛІ́НКА

ГОЛІ́НКА, и, ж. Частина ноги від коліна до стопи; гомілка. Латаний весь і брудний був на ньому Драний, нужденний хітон, на голінках із бичої шкури Латані мав наголінники (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 401). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 107.