ЧЕСТОЛЮБЕЦЬ

ЧЕСТОЛЮ́БЕЦЬ, бця, ч.

Особа, яка відзначається честолюбством.

Ніколи не був він честолюбцем та сріблолюбцем (О. Іваненко);

Честолюбець – це пустоцвіт, він собі світить (М. Ю. Тарновський);

Вся найвища Рада тут, .. вся банда честолюбців, що на нещасті нації примостилася творити собі славу (В. Винниченко).

Шанолюб, зарозумілець, див. мегаломан, сноб, чванько, філістер

Ambitious person; розм. high-flier