СПРА́ВДЖЕНИЙ

СПРА́ВДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спра́вдити. Сидів [Яць] на лаві, опершися обома ліктями о стіл і стискаючи в обіймах свої справджені мрії, свій мільйон (Фр., II, 1950, 235); Наша дума, наша пісня — Справджені надії! (Рильський, III, 1961, 27). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 589.