ХВАТЬ, виг., розм.
Уживається як присудок за знач. хвата́ти¹ і хватну́ти.
Оце, дивись, Пилип товар погнав до водопою, а Пріська – хвать відра! – і собі побігла по воду... (Панас Мирний);
– Маю дудку з бузини, як заграю – ти-ни-ни... – Аж тут підкралася дочка [царя], хвать – і нема дудки. Заплакав Дударик (П. Тичина);
Розбігається хлопчина (Воювать так воювать!). Скочив цапові на спину І за роги цапа хвать! (С. Олійник).
хвать нареч. (2)
Вот молодость!..— читать!.. а после хвать!..ГоУ 2.5.
Хвать, об порог задел ногоюГоУ 4.4.
виг., розм.
Уживається як присудок за знач. хватати I і хватнути.
2. trzask, łup, lu;
3. patrzeć, atu;
див. хап