ПРО́ПУСК, у, ч.
1. Дія за знач. пропусти́ти, пропуска́ти 1–4, 6, 7.
– Пане господарю! – каже [Петро]. – І ви, шановна громадо! Просить паволоцький Шрам пропуску через табор [табір] (П. Куліш);
Праця ця [стаття “Новинки украинской поэзии”] робить враження трохи поспішної роботи, можливо, що винні також цензурні пропуски (з наук. літ.);
Він знає, що це зайвий сором, зайвий дотик до роз'ятреної рани пониження, а проте пробує. Пониження сидіти і чекати, поки увільниться крапелька енергії й дасть пропуск його токові (В. Винниченко).
2. Відсутність кого-, чого-небудь внаслідок проминання (див. промина́ння¹).
Її [картоплю] добре захоплювали ложечки саджалки і висаджували в ґрунт без пропусків (із журн.);
// Незаповнене місце в тексті.
Між куплетами .. пропуски потрібні (Леся Українка).
3. Те саме, що пере́пустка.
Дорош постукав у будочку на прохідній. Віконце відчинилося, і звідти висунулася кучмата голова. – Пропуск є? – суворо запитала вона... Дорош зам'явся: він не мав дозволу на в'їзд (Григорій Тютюнник);
Вартовий за вікном на терасі зупинив когось вигуком, питаючи пропуск (О. Гончар).