ПРИ́СІ́НЦІ

ПРИ́СІ́НЦІ, ів, мн. Те саме, що при́сі́нки. Марта вийшла на присінці (Вирган, Квіт. береги, 1950, 25); Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір. Із півтемних присінців ми перейшли в маленьку комірку (Досв., Вибр., 1959, 159). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 20.