УСМІ́ХНЕНИЙ (ВСМІ́ХНЕНИЙ) (з усмішкою), УСМІ́ХНУТИЙ (ВСМІ́ХНУТИЙ), ОСМІ́ХНЕНИЙ рідше, РОЗСМІ́ШЕНИЙ рідше; УСМІ́ШКУВАТИЙ розм., УСМІ́ШЛИВИЙ розм. (з усмішкою; схильний усміхатися). Вона всміхнена, а він сумний, нахмурений (Лесь Мартович); Об'єктив фотоапарата увічнив усмішкувате добре обличчя батька (Н. Рибак); Черниш оглядається і не бачить уже тих знайомих, благодушних, лукаво усмішливих облич, які він звик бачити у своєму взводі (О. Гончар).
[wsmihnutyj]
прикм.
uśmiechnięty
ВСМІ́ХНУТИЙ див. усмі́хнений.