Значение слова "ДУРМАН" найдено в 97 источниках

ДУРМАН

найдено в "Энциклопедическом словаре Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона"
(Datura) — род растений из семейства пасленовых (см.); крупные травы, редко древовидные растения. Цветы большие, венчик воронковидный. Завязь 2-гнездая, причем гнезда нередко еще разделены каждое на 2 полугнезда; плод — крупная, по большей части 4-гнездная коробочка, совершенно высыхающая при созревании или мясистая, распадающаяся на 4 створки, или же и вовсе не раскрывающаяся. Сюда относятся до 15 видов, распространенных в умеренных и степных странах повсюду. Наш европейский вид D. stramonium L. попадается уже начиная с прибалтийских земель, восточнее доходит к северу приблизительно до 55°—69° с. ш.. в Сибири — до Алтая. Это высокие травы с цельными листьями, несущими по краям крупные зубцы. Цветы большие, ворончатый складчатый венчик белый. Коробочка усажена шипами. Растет преимущественно на сырых местах. Все растение сильно ядовито, особенно семена. Содержит особый алкалоид датурин. В садоводстве известны D. fastuosa L., D. suaviolens R. Br. и D. arborea (оранжерейное растение). Они также ядовиты.
А. Б.


Найдено 7 изображений:

Изображения из описаний на этой странице
найдено в "Большой Советской энциклопедии"
(Datura)
        род растений семейства паслёновых. Травы, реже кустарники и деревья. Цветки крупные, 5-членные; венчик трубчато-воронковидный. Более 10 видов, преимущественно в тропических и субтропических областях. В СССР встречается Д. обыкновенный, или вонючий (D. stramonium). Однолетнее растение высотой до 1,2 м, с черешчатыми выемчато-зубчатыми листьями. Цветки одиночные; венчик белый. Плод — коробочка, усаженная жёсткими шипами. Растёт как сорняк по краям пашен, на мусорных местах и т.п., а также по берегам рек и ручьёв в Европейской части (главным образом в южной половине), на Кавказе, в Западной Сибири и Средней Азии. Возделывается как лекарственное растение в Краснодарском крае, на юге Украины. Все части растения содержат ядовитые алкалоиды (гиосциамин, скополамин, атропин и др.). Высушенные листья Д. входят в состав астматина и астматола, применяемых при бронхиальной астме. В южных районах СССР культивируют Д. безвредный, или индейский (D. innoxia), родом из Центральной и Южной Америки, и Д. индийский (D. metel) из Южной Азии, недозрелые плоды которых содержат скополамин. Некоторые однолетние виды Д. (D. fastuosa, D. humilis) разводят в цветниках, многолетние (D. arborea, D. sanguinea) — в садах и комнатах.
         Лит.: Атлас лекарственных растений СССР, М., 1962.
         Т. В. Егорова.
        ДУРМАН фото
        Дурман обыкновенный.


найдено в "Толковом словаре Ожегова"
ДУРМАН, -а, м. 1. Ядовитое травянистое растение сем. пасленовых скрупными листьями и большими белыми пахучими цветками. 2. перен. То, чтоопьяняет, оказывает опьяняющее, отупляющее действие. Шовинистический д. IIприл. дурманный, -ая, -ое.
найдено в "Новом толково-словообразовательном словаре русского языка"
дурман м. 1) Ядовитое растение семейства пасленовых с опьяняющим запахом, используемое в фармакологии. 2) а) Опьяняющее средство, приготавливавшееся из такого растения. б) перен. То, что притупляет разум, сознание.



найдено в "Русско-английском словаре"
дурман
м.
1. бот. stramonium, thornapple
2. разг. narcotic, drug
как в дурмане — like a man* in a trance




найдено в "Словаре синонимов"
дурман опьянение, наркотики, хмель, угар, сорняк, наркотик, наркота, чад, кайф, охмеление, дурь Словарь русских синонимов. дурман см. опьянение 2 Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. — М.: Русский язык.З. Е. Александрова.2011. дурман сущ., кол-во синонимов: 22 • бешена ягода (3) • бешеное зелье (3) • водопьян (4) • гломуша (4) • датура (2) • дурнишник (7) • дурь (36) • дыдор (6) • кайф (18) • лопки (4) • наркота (7) • наркотик (78) • наркотики (20) • опьянение (25) • охмеление (6) • растение (4422) • сорняк (83) • страмоний (2) • трава (128) • угар (22) • хмель (24) • чад (14) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: бешена ягода, бешеное зелье, водопьян, гломуша, датура, дурнишник, дурь, дыдор, кайф, лопки, наркота, наркотик, наркотики, опьянение, охмеление, растение, сорняк, страмоний, трава, угар, хмель, чад
найдено в "Большой советской энциклопедии"

ДУРМАН (Datura), род растений сем. паслёновых. Травы, реже кустарники и деревья. Цветки крупные, 5-членные; венчик трубчато-воронковидный. Более 10 видов, преим. в тропич. и субтропич. областях. В СССР встречается Д. обыкновенный, или вонючий (D. stramonium). Однолетнее растение вые. до 1,2 м, с черешчаты-ми выемчато-зу бчатыми листьями. Цветки одиночные; венчик белый. Плод-коробочка, усаженная жёсткими шипами. Растёт как сорняк по краям пашен, на мусорных местах и т. п., а также по берегам рек и ручьёв в Европ. части (гл.обр. в юж. половине), на Кавказе, в Зап. Сибири и Ср. Азии.

Дурман обыкновенный.

Возделывается как лекарств. растение в Краснодарском крае, на юге Украины. Все части растения содержат ядовитые алкалоиды (гиосциамин, ско-поламин, атропин и др.). Высушенные листья Д. входят в состав астматина и астматола, применяемых при бронхиальной астме. В юж. р-нах СССР культивируют Д. безвредный, или индейский (D. innoxia), родом из Центр, и Юж. Америки, и Д. индийский (D. metel) из Юж. Азии, недозрелые плоды к-рых содержат ско-поламин. Нек-рые однолетние виды Д. (D. fastuosa, D. humilis) разводят в цветниках, многолетние (D. arborea, D. san-guinea) - в садах и комнатах.

Лит.: Атлас лекарственных растений СССР, М., 1962. Т. В. Егорова.





найдено в "Энциклопедическом словаре"
Дурман (Datura) — род растений из семейства пасленовых (см.); крупные травы, редко древовидные растения. Цветы большие, венчик воронковидный. Завязь 2-гнездая, причем гнезда нередко еще разделены каждое на 2 полугнезда; плод — крупная, по большей части 4-гнездная коробочка, совершенно высыхающая при созревании или мясистая, распадающаяся на 4 створки, или же и вовсе не раскрывающаяся. Сюда относятся до 15 видов, распространенных в умеренных и степных странах повсюду. Наш европейский вид D. stramonium L. попадается уже начиная с прибалтийских земель, восточнее доходит к северу приблизительно до 55°—69° с. ш.. в Сибири — до Алтая. Это высокие травы с цельными листьями, несущими по краям крупные зубцы. Цветы большие, ворончатый складчатый венчик белый. Коробочка усажена шипами. Растет преимущественно на сырых местах. Все растение сильно ядовито, особенно семена. Содержит особый алкалоид датурин. В садоводстве известны D. fastuosa L., D. suaviolens R. Br. и D. arborea (оранжерейное растение). Они также ядовиты. А. Б.



найдено в "Фармацевтичній енциклопедії"

ДУРМАН фотоДурман (Datura L.; з латиніз. санскриту dhattura або араб. tatura від tat — колоти) — трав’янисті рослини, рідше чагарники або деревоподібні форми родини пасльонових — Solanaceae. Рід налічує близько 10 видів у тропіках і субтропіках, в Україні — 1 вид. Офіційними видами є Дурман звичайний та Д. індійський.

Дурман звичайний — Datura stramonium L. (stramonium — від латиніз. франц. stramoine — смердючий бур’ян); рос. назви: дурман обыкновенный, дуропьян, одурь-трава; нар. назви: бодяк, дурман вонючий, біс-дерево.

Д.з. — однорічна трав’яниста рослина з неприємним запахом до 1 м завв. Стебло порожнисте, вильчасто-розгалужене. Листки короткочерешкові, великі, чергові, яйцеподібні, виїмчасто-зубчасті, майже лопатеві. Квітки білі, лійкоподібні, в пазухах листків, чашечка трубчаста, п’ятигранна. Плід — багатонасіннєва чотиристулкова коробочка яйцеподібної форми, вкрита жорсткими колючками. Цвіте у червні–серпні. Плодоносить з липня по жовтень. Росте на пустирях, вздовж доріг, поблизу житла, на полях в середній та південній смузі європейської частини СНД, у Прибалтиці, Середній Азії, на Кавказі. Введена в культуру в Україні та Краснодарському краї.

Як лікарську сировину заготовляють листки Д.з. — Folia Daturae. Збирають з пересторогою розвинуті листки у фазі цвітіння в суху погоду. Восени висмикують всю рослину, обривають листки, стебла спалюють, попіл використовують як добриво. Сушать швидко при температурі 45–50 °С. Листки гігроскопічні, тому їх зберігають у добре запакованій тарі в сухому провітрюваному приміщенні за списком В. Термін зберігання — 2 роки. У всіх органах Д.з. містяться алкалоїди: у листках і насінні — 0,2–0,6%, серед яких основними є гіосціамін і скополамін. Кількість гіосціаміну коливається в межах 50–88% суми алкалоїдів. Вміст гіосціаміну і скополаміну в коренях, стеблах і коробочках значно менший, ніж у листі. До мінорних алкалоїдів належать кускгігрин, атропамін, метелодин, дитиглоїлметелоїдин, дитиглоїл-дигідрокситропан, нікотин. У листках дурману міститься також до 2,7% флавоноїдів (кверцетин, кемпферол, рутин, кверцитрин), 1,7% дубильних речовин, 0,1% каротину. У насінні міститься 17–25% жирної олії, до складу якої входять гліцериди лінолевої (до 45%), олеїнової (до 40%), пальмітинової (до 12%), стеаринової (до 2%) і лігноцеринової кислот.

За фармакологічними властивостями Д.з. близький до беладони звичайної. Для нього характерні фармакологічні властивості атропіноподібних сполук, основною особливістю яких є здатність блокувати М-холінореактивні системи організму. Листки входять до складу протиастматичного збору, цигарок «Астматин» та «Астматол». Олію Д.з. застосовують при невралгіях, ревматизмі для розтирання, вона входить до складу лініментів. У гомеопатії Д.з. використовують для лікування правця, епілепсії, коклюшу, менінгіту. У народній медицині препарати Д.з. застосовують при невралгії, неврастенії, нервових і психічних хворобах, коклюші, при хворобливій сонливості, хореї, епілепсії тощо. Отруйна рослина! Після роботи з нею треба старанно мити руки.

Дурман індійський — Datura innoxia Mill. (D. metel auct., non L.) (лат. innoxius, a, um — нешкідливий); рос. назви: дурман индейский, дурман безвредный. Батьківщина — Центральна та Південна Африка. Вважається заносною та сміттєвою рослиною. Культивується в Південному Казахстані, Середній Азії; культура апробована у Криму. Д.і. — багаторічна (у культурі — однорічна) трав’яниста рослина до 1,5 м завв. Стебло прямостояче, порожнисте, вильчасто-гіллясте, густоопушене. Листки чергові, черешкові, яйцеподібні, великі, опушені. Квітки білі, поодинокі до 20 см завд. та 8,5 см у діаметрі, розміщені в розгалуженнях стебла. Плоди — кулясті багатонасіннєві коробочки до 5 см в діаметрі, вкриті шипами до 1 см завд. Насіння достигає в серпні–вересні. Сировиною є насіння та плоди Д.і. — Fructus Daturae innoxiae, Semen Daturae innoxiae. Збір проводять у період побуріння нижніх коробочок, 2–3 рази на літо. Стиглі плоди містять менше алкалоїдів. Свіжі плоди одразу після збору ріжуть на соломорізці і сортують на насіння та частини коробочок. Обидві фракції сушать окремо в сушарках при температурі 40–45 °С або на сонці під накриттям.

Сировина містить алкалоїди, основним з яких є скополамін, також гіосціамін, тропін, псевдотропін, метелоїдин, нікотин тощо. Вміст алкалоїдів — 0,23–0,39%, залежить від фази вегетації та ступеня зрілості насіння. Плоди є промисловою сировиною для отримання скополаміну гідроброміду, а також скополаміну та гіосціаміну камфорнокислого для таблеток «Аерон», які використовують при морській і повітряній хворобі, нападах хвороби Меньєра, для зменшення виділення слини при стоматологічних операціях. У рамках виду Datura innoxia Mill. виявлені чотири морфологічні форми: 1) звичайна форма (f. vulgaris) — розкидисті рослини з тупим кутом розгалуження стебла, вираженим тільки для гілок першого і другого порядку; листки великі, суцільні; коробочка сплюснуто-куляста, при дозріванні висихає, але не розтріскується; вихід скополаміну — понад 7 кг/га; 2) дрібноплідна форма (f. microcarpa) має дрібніші, дуже виїмчасті листки і дрібніші яйцеподібні коробочки, які при дозріванні залишаються соковитими та розкриваються; вихід скополаміну — 5,75 кг/га; 3) могутня форма (f. fobusta) — великі рослини з гострим кутом розгалуження стебла і великою кулястою м’ясистою коробочкою, яка розкривається при дозріванні; вихід скополаміну — 6,28 кг/га; 4) довгоніжкова форма (f. longipedunculata) подібна до попередньої, але має довгі (до 6 см), різко вигнуті плодоніжки; вихід скополаміну — 6,44 кг/га. Найбільш цінна в практичному значенні звичайна форма — Datura innoxia Mill. f. vulgaris, яка має плоди, що не розкриваються при дозріванні, і найвищий вміст скополаміну. Д.і. — рослина дуже отруйна!

У медичній практиці, крім Д.з. та Д.і., використовують також інші види дурману, такі як: Дурман фіолетовий — Datura tatula L. (хоча деякі автори розглядають як різновид Д.з.) –вид, поширений у країнах північної і тропічної Африки, культивується в Японії, Китаї, США; Д. мітел індійський — Datura metel L. — поширений у тропічній і субтропічній Азії; здичавілий в Африці і Середземномор’ї, культивується в Індії, Китаї; Д. криваво-червоний — Datura sanguнnea Ruiz et Pav. = Brugmansia sanguinea (Ruiz et Pav.) D. Don. — дерево-дурман, що належить до секції Brugmansia (іноді виділяється в окремий рід) — деревоподібна багаторічна рослина з білими або кольоровими трубчастими квітками і красивими висячими плодами. Ендемік Південної Америки, культивується головним чином як декоративне. Промислово культивується в Еквадорі, де щорічно заготовляється 400 т висушених листків. Д. криваво-червоний стає в один ряд з високоалкалоїдними видами завдяки наявності тропанових алкалоїдів (до 0,8%), головним чином скополаміну. У світовій медичній промисловості під назвою Semina Daturae фігурує також Дурман колючий D. ferox L., який відрізняється довгими шипами на коробочках. Домінуючими речовинами протягом усього життя рослини є скополамін і метелоїдин. Поряд з Д.з. у гомеопатії використовують Дурман деревоподібний (бругмансія деревоподібна) — D. arbуrea L. = Brugmansia arbуrea (L.) Lagerh.

 Дикорастущие полезные растения России / Отв. ред. А.Л. Буданцев, Е.Е. Лесновская. — СПб, 2001; Растительные ресурсы СССР: Цветковые растения, их химический состав, использование; Семейства Caprifoliaceae — Plantaginaceae. — Л., 1990.

Попова Н.В.

T: 43