УМИКА́ННЯ1

УМИКА́ННЯ1, я, с., етн., діал. Дія за знач. умика́ти1. На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365). УМИКА́ННЯ2 див. вмика́ння. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 438.