ІНБРИ́ДИНГ, у, ч.
1. вет. Система розведення тварин, за якої застосовують спаровування споріднених особин.
Значна кількість рисаків високого класу жвавості мають у своїх родоводах інбридинг (з наук. літ.);
За інбридингу часто спостерігається послаблення тварин, зменшення стійкості до дії зовнішніх чинників і захворювань (з навч. літ.).
2. бот. Примусове самозапилення або схрещування споріднених перехреснозапильних рослин; інцухт.
Використання інбридингу в селекції картоплі дало можливість одержати п'ять сіянців картоплі з відносною стійкістю проти мокрої гнилі та чотири – проти кільцевої гнилі (з наук. літ.).
3. Те саме, що інце́ст.
Тісний інбридинг часто призводить до появи організмів із різноманітними спадковими аномаліями, що було характерно для окремих правлячих династій (з навч. літ.);
Інбридинг був досить поширеним у середньовіччі серед знатних родин для збереження родинних зв'язків (із журн.).
-у, ч.
1) Схрещування або шлюб особин, що є між собою близькими родичами.
2) Система розведення тварин, за якої застосовують спаровування споріднених особин.
3) Примусове самозапилення або схрещування споріднених особин перехреснозапильних рослин; інцухт.
біол.
inbreeding
Indavl