ЯВЛЯТИ

ЯВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЯВИ́ТИ, явлю́, я́виш; мн. я́влять; док.

1. тільки недок., рідко. Уживається як зв'язка в складеному присудку; становити (див. станови́ти²).

Національний і соціальний гніт сплетені були між собою тісно і являли один нестерпний бич (М. Рильський);

Дорошенкова майстерня зараз являла всі ознаки того, що використовувалась не за прямим її призначенням. Масивний мольберт був пристосований під своєрідну вішалку (А. Головко);

Траншея являла жахливе видовище (О. Гончар).

2. кому, рідко перед ким, книжн. Показувати, демонструвати (у 2 знач.).

Ви, Миколо Карповичу, з Вашою щирою любовою [любов'ю] до рідного краю та великим таланом справжнього артиста – явили перед нами необмежену силу людського страждання (Панас Мирний);

// Відтворювати щось у чиєму-небудь уявленні.

Усіма нервами приляг [приліг] Мій дух до неї, мила, – І тут вона – аж страх! аж страх! Твій вид мені явила (І. Франко);

// Зображувати, показувати кого-,що-небудь у художніх образах.

Глянув ще раз на всіх, склав руки на грудях і, проказавши з усмішкою: – Ну, прощайте, вмираю, – тихенько ліг і вмер .. Артист, який являтиме людству незначну дідову персону, повинен мати ряд особистих гідностей, без яких ніякі мистецькі хитромудрощі не поможуть йому зберегти усмішку після смерті (О. Довженко);

// Виявляти, робити явним, відчутним (про почуття, стан, наміри і т. ін.).

Я не забув твого листа. Яка у ньому теплота і щирість, що явила ти (С. Крижанівський);

Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити? (М. Зеров).

(1) Явля́ти себе́ ким, заст. – удавати з себе кого-небудь, показувати себе кимсь.

Сором тобі, – сказав тоді Шрам чоловікові, – сором тобі із сивими усима [вусами] та блазнем себе являти! (П. Куліш);

(2) Явля́ти собо́ю – бути ким-, чим-, яким-небудь.

Аміакати являють собою розчини аміачної або кальцієвої селітри в рідкому аміаку (з наук. літ.);

Все, що робив і говорив Макар Нечай, являло собою лише ілюстрацію до характеристики новатора, а не художнє втілення типового характеру сучасника (з наук. літ.);

Колишній партизан являв собою цибатого чоловіка, дуже похмурого (Ю. Яновський);

Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву “Ш” (Л. Дмитерко).

◇ Не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са див. пока́зувати;

(3) Но́са не явля́ти / не яви́ти – те саме, що Не пока́зувати (не явля́ти, не потика́ти і т. ін.) / не показа́ти (не яви́ти, не поткну́ти і т. ін.) но́са (див. пока́зувати).

[Мальванов:] Де ж мій Спичаковський? Давно пора одвезти на станцію ці ящики, а він пропав і третій день носа не являє (І. Кочерга);

Роби́ти (явля́ти) / зроби́ти (яви́ти) ми́лість див. роби́ти.

БУ́ТИ з ор., наз. і (з прийм. з а) знах. в. (як зв'язка в іменному складеному присудку); СТАНОВИ́ТИ, СТАНОВИ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ СОБО́Ю, ЯВЛЯ́ТИ рідко (із знах. в., при запереченні — з род. в.; синтаксично обмеженіші порівняно з бути); БУВА́ТИ (із знач. неодноразовості). У тисяча дев'ятсот вісімнадцятому році я був головою громади комерційного інституту (О. Довженко); Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була (П. Тичина); Він був у мене за головного помічника (Ю. Збанацький); Вживання старої, традиційної форми для виявлення нового змісту становить один із дуже поширених у літературі прийомів (М. Рильський); Якщо дивитись зі сцени в залу, то всі чотири столи являли собою друковану букву "Ш" (Л. Дмитерко); Траншея являла жахливе видовище (О. Гончар). — Пор. 1. става́ти.

ВИЯВЛЯ́ТИ (про почуття, стан, наміри тощо — робити явним, помітним), ПРОЯВЛЯ́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПІДКРЕ́СЛЮВАТИ, РОЗКРИВА́ТИ, ВИКА́ЗУВАТИ, ВИДАВА́ТИ, МАНІФЕСТУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ЗАЯВЛЯ́ТИ заст. — Док.: ви́явити, прояви́ти, показа́ти, підкре́слити, розкри́ти, ви́казати, ви́дати, яви́ти, заяви́ти. Не виявляла вона ніколи ні радощів, ні смутку (Ганна Барвінок); Старший син не проявляє ніяких здібностей (Лесь Мартович); Круто прийшлося Марусякові.. Почорнів, хоч і старався не показувати того (Г. Хоткевич); — Мені приємно подарувати вам цю різьблену шафу моєї роботи.. Це просто моє щире бажання хоч чим-небудь підкреслити повагу і симпатію до вас (О. Довженко); Майже кожний персонаж (у вертепній драмі), вийшовши на сцену, розкриває свої задуми (з журналу); Зінька бачить, куди дивиться чоловік, і кипить злістю, але не виказує своїх почуттів (М. Стельмах); Вся поведінка видавала його байдужість до того, що тут робиться (І. Ле); Своєю громадською діяльністю Лисенко маніфестував свою прихильність до справи широких мас українського народу, до його культури (з науково-популярної літератури); Чи ти вагаєшся й досі у подвигах мужність явити? (М. Зеров); Вона заявила йому вдячність цілої родини тим способом, що дала йому на дорогу шість варених яєць (І. Франко).

ПОКА́ЗУВАТИ кого, що (давати можливість бачити, розглядати, роздивлятися кого-, що-небудь), ДЕМОНСТРУВА́ТИ, ЯВЛЯ́ТИ книжн., ПОЯВЛЯ́ТИ розм.; ЗНАЙО́МИТИ з ким-чим (даючи пояснення); ПОЗНАЧА́ТИ (ПОЗНА́ЧУВАТИ) (жестом, знаком зосереджуючи увагу на комусь, чомусь); ВИСТАВЛЯ́ТИ, АФІШУВА́ТИ (привертаючи увагу багатьох); ПРЕД'ЯВЛЯ́ТИ розм. (перев. документ, який засвідчує щось). — Док.: показа́ти, продемонструва́ти, яви́ти, появи́ти, ознайо́мити, позна́чити, ви́ставити, пред'яви́ти. — Ось гляньте, які молодці! На Січ їх скоро пошлю! — радів підпилий Бульба, показуючи Товкачеві та іншій старшині Остапа і Андрія (О. Довженко); — Ану, покажи свій трофей майорові! — під'юджують його бійці. Маковейчик демонструє. Мудрий портсигар, клацнувши, викидає готову самокрутку (О. Гончар); Танули на обширах України важкі сніги весни 1933 року, являючи світові трупний сморід, апокаліптичні видива (з журналу); Світання появило їм, яка лука зелена пуста й які гори округи безмовні (Марко Вовчок); Приїздив Шаляпін.. Весь час він то розказував (дуже гарно, художньо говорить), то знайомив нас з новою оперою "Хованщина" (М. Коцюбинський); (Один лицар:) Ми просимо, щоб ви самі сказали, Хто має вам служить в которім танці.. (Анна:) Я вас, панове, позначу рукою, хай всяк свою чергу запам'ятає (Леся Українка); Олеся танцювала, як казали паничі, з усякими викрутасами, виставляючи напоказ пальці, обсаджені золотими перснями (І. Нечуй-Левицький); — Які сьогодні часи пішли?.. Хто має який товар, яку особливість, яку цінну річ, — зараз її на показ дає,.. по вулицях афішує (І. Франко); Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку, зовсім ніби й не здивувавшись, що цивільна людина пред'являє військове посвідчення (С. Голованівський).

【未】 是, 为

Являти собою виняток 是例外

Являти (собою) приклад 为…的范围

Що він собою являє? 他是什么人？

To show, to represent

являти собою — to be