ПРОСТО́РИЙ (який тягнеться з краю в край), ШИРО́КИЙ, РОЗЛО́ГИЙ, РОЗЛО́ЖИСТИЙ, РОЗГО́НИСТИЙ, РОЗКИ́ДИСТИЙ, ПРИВІ́ЛЬНИЙ (ПРИЗВІ́ЛЬНИЙ рідше), ВІ́ЛЬНИЙ, ОБШИРНИЙ рідко. От вона сіла на могилі, плаче і так до степу промовляє: — Степу мій широкий, степу мій просторий! (О. Стороженко); Весело солдатам. Радісно дивляться вони на розлогі лани (О. Довженко); Кожна зірочка снігу нам буде в очах Наче справжняя зірка зоріти, Будуть зорі встилати розложистий шлях, Наче шлях тріумфатора квіти (Леся Українка); Через гору, через яр, Крізь поля привільні — Йдуть і їдуть (селяни) на базар (С. Олійник); Вільний степ передо мною, Повний чистої краси, Зеленіє пеленою, — Глянуть — міри не даси (Є. Гребінка). — Пор. 1. безме́жний.
ПРИЗВІ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
Те саме, що приві́льний.
Вдовиці чим себе втішати? В нудьзі, сльозах, чи до пуття їй убиратись в красні шати Як за призвільного життя? (П. Грабовський).
-а, -е, рідко.
Те саме, що привільний.