ФЛЮС

ФЛЮС (нем. FluВ, букв.- поток, течение), парулис, устар. назв. острого гнойного периостита челюсти; под-надкостничный или поддесневый гнойник вследствие воспаления в области верхушки корня зуба. Проявляется болями, покраснением слизистой оболочки в месте воспаления, отёком мягких тканей лица, повышением темп-ры тела. Лечение: вскрытие гнойного очага или (и) удаление зуба.

ФЛЮС

(нем. Fluss, от fliessen - течь). 1) опухоль десен и щеки, вместе с зубною болью. 2) в металлургии: состав или вещество, облегчающее плавку руд и металлов - плавень; в минералогии то же, что плавик.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Чудинов А.Н.,1910.

ФЛЮС

1) воспаление десны над испорченным гниющим зубом, причем десна и щека сильно распухают; 2) вещество, которое примешивают к руде, чтобы облегчить ее сплавление; с помощью флюса посторонние примеси обращаются в легкоплавкие соединения, шлаки.

Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке.- Попов М.,1907.

ФЛЮС

1) опухоль щек и десен, обыкновенно вследствие гниения зубов; 2) вещество, засыпаемое в металлургическую печь вместе с рудой для придания этой последней большей плавкости.

Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка.- Павленков Ф.,1907.

ФЛЮС

нем.Fluss, от fliessen, течь. а) Опухоль в деснах. b) Плавень.

Объяснение 25000 иностранных слов, вошедших в употребление в русский язык, с означением их корней.- Михельсон А.Д.,1865.

флюс

I. (нем. flufi) поднадкостиичный или поддесневой гнойник, сопровождающийся отеком окружающих тканей.

II. (нем. flufi) плавень -

1) материал (известь, магнезия, кремнезем), вводимый в шихту при выплавке и переплавке металлов для образования шлаков надлежащего состава;

2) химикат (бура, борная кислота, хлористые и фтористые соли и др.), служащий для растворения и удаления окислов, образующихся на соединяемых поверхностях металлов при кузнечной или газовой сварке и при паянии;

3) материал (полевой шпат, известь), понижающий температуру спекания при производстве изделий из глин.

Новый словарь иностранных слов.- by EdwART, ,2009.

флюс

флюса, м. [нем. Fluß, букв. течение]. Нарыв под надкостницей, происходящий от больного зуба и сопровождающийся опухолью щеки.

Большой словарь иностранных слов.- Издательство «ИДДК»,2007.

флюс

а, м. (нем. Fluß < лат. fluere течь, литься).
1. Нарыв под надкостницей, вызванный больным зубом и сопровождающийся отеком.
Флюсовый — относящийся к флюсу, флюсам.
2. метал. Вещество, вводимое в шихту для образования шлака нужного состава.
Флюсовый, флюсовой — относящийся к флюсу.

Толковый словарь иностранных слов Л. П. Крысина.- М: Русский язык,1998.

ФЛЮС¹, у, ч., мед.

Набряк щоки від гнійного запалення тканини ясен, спричиненого захворюванням зуба.

У мами тепер зробився флюс (Леся Українка);

[Тетяна:] Феді ці дні так болять зуби, а він навіть до лікаря не має часу зайти .. [Надія (до Терещенка):] Мабуть, застудили. Чи не флюс? У вас ніби права щока підпухла? (О. Корнійчук);

Щоки у хлопця роздулися від захованих під ними монет; здавалося, що в нього на обох щоках флюс (В. Собко).

ФЛЮС², у, ч., техн.

1. Речовина (вапняк і т. ін.), яка додається до вихідних матеріалів під час виплавлення металів із руди для видалення і регулювання складу шлаку; плавень.

Для того, щоб краще відокремити метал при плавленні руди від шкідливих складових частин, до руди почали додавати різні мінерали – кварц, плавиковий шпат, вапняк. Добавки ці служать плавнями, або флюсами (з наук.-попул. літ.);

Кран підхоплював великі жолоби – мульди, сповнені шматків металу і флюсів (В. Собко).

2. Речовина (силікати, бура), яку наносять на поверхню з'єднуваних частин під час паяння, зварювання і т. ін. для видалення утворюваних окислів та забруднень при автоматичному зварюванні.

При напаюванні як флюс використовують буру (з наук. літ.);

В Інституті електрозварювання було розроблено новий ефективний спосіб швидкісного автоматичного зварювання під флюсом (з публіц. літ.).

3. Речовина, якою заповнюють пори глиняних і фарфорових виробів під час випалювання для надання їм міцності.

Малюнок, створений за допомогою спеціальних фотографічних процесів, переносять на керамічний виріб, покривають тонким шаром легкоплавкого флюсу (плавня) і закріплюють випалюванням (з наук.-попул. літ.).