СЕКСТАКО́РД, у, ч., муз.
Акорд із трьох звуків, що включає інтервали, терції й сексти.
Низхідна секвенція з розкладених мажорних секстакордів – своєрідний лейтмотив Баби Мряки [в опері Ю. Мейтуса “Іскра життя”] (з наук. літ.).
-у, ч., муз.
1) Один з основних інтервалів, що охоплює шість ступенів.
2) Шостий ступінь від того, що заданий.
[sekstakord]
ч.
akord sekstynowy