О́БЛЯГИ, ів, мн., розм.
Час, коли лягають спати.
Вже в пізні обляги Онися замкнула скриню (І. Нечуй-Левицький);
Як бачилась, так і бачуся з Павлусем на вулиці в старечі обляги (Ганна Барвінок);
Рінальдів слуга .. погнався конем своїм щодуху назад у Кастель Гвільєльмо, прибув туди в пізні обляги (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
-ів, мн., діал.
Час, коли лягають спати.