КРЕКТАТИ

КРЕКТА́ТИ, крекчу́, кре́кчеш, недок.

1. Видавати уривчасті горлові звуки під час фізичного напруження, з болю і т. ін.

Грицько .. ходить, мов сплутаний; усе крекче, мов що преважке підіймає (Ганна Барвінок);

Батько крекче та перекидається з боку на бік на призьбі (М. Коцюбинський);

Юхим .. виліз на піл і, крекчучи, ліг головою на кожух (В. Винниченко);

Не плаче воно [дитя]; здається, взялося за якусь надсильну роботу й аж крекче в напрузі (М. Стельмах);

// Видавати звук, схожий на відкритий “е”, виражаючи при цьому певні емоції.

Йосипенко тілько кректав та все знай носив грошики (Панас Мирний);

Пан писар .. голосно крекче на знак, що хоче .. читати (І. Франко);

Поліцай мовчки бере пляшку.., нюхає й задоволено крекче (Ю. Яновський);

Саксонці .. пили й плямкали од самого Києва, плямкали навіть уві сні, кректали від вдоволення (П. Загребельний).

2. Видавати уривчасті звуки (про качок, жаб і т. ін.).

В ставку голосно кректали жаби (М. Коцюбинський);

Кректало [в очереті] кілька черників та безугавно .. хрипіли лиски (Олесь Досвітній);

Вони [болотні кряки] .. з подвоєною бадьорістю кумкали та кректали, аж у вухах лящало (Ю. Логвин).

КВА́КАТИ (про жаб — уривчасто кричати), КУ́МКАТИ, КРУ́МКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ підсил., КРЯ́КАТИ, РЕ́ХКАТИ діал. — Док.: ква́кнути, ку́мкнути, кру́мкнути, кря́кнути. (Горнов:) Жаби квакають (М. Кропивницький); На ставку кумкали жаби (Н. Рибак); На озері крумкають жаби (В. Кучер); В ставку голосно кректали жаби (М. Коцюбинський); Жаби крекочуть — на сухоліття (К. Гордієнко); А жаби крякают, гудуть (Т. Шевченко).

КРЯ́КАТИ (про качок — кричати, видавати звук "кря-кря"), КА́ХКАТИ, КРЕКТА́ТИ, КРЕКОТА́ТИ. — Док.: кря́кнути, ка́хнути. Там крижні крякають у ситняках (М. Рильський); В очеретах лякливо кахкали лиски (О. Досвітній); Звуки, що їх давала помпа, були подібні, ніби кректала качка (Ю. Яновський).

СТОГНА́ТИ (видавати протяжні жалібні звуки від болю, туги, напруження і т. ін.), О́ХКАТИ розм., О́ХАТИ розм., О́ЙКАТИ розм., ОЙО́ЙКАТИ розм., ЙО́ЙКАТИ розм., ЙО́ЙКАТИСЯ діал.; ЗО́ЙКАТИ (видавати зойки від болю, горя тощо), КРЕКТА́ТИ (звичайно від напруження). Слаба жалібно стогнала день і ніч (М. Коцюбинський); Федір слухав активно, то протестуючи проти несправедливості, то співчуваючи, то просто охкаючи (Ю. Збанацький); Причалапали старі баби, охаючи (Марко Вовчок); Одного разу моїй сестрі рознесло коліно, вона стогнала й ойкала (І. Сенченко); Грицуня розболіло вухо; він не витримав: став ізразу йойкати, а далі гірко розплакався (Лесь Мартович); Баба.. рівночасно билася в груди й йойкалася та нарікала сама на себе (Марко Черемшина); Мати зойкала, а Юрка цей болючий стогін ножами різав по серці (П. Козланюк); Хворі прокидалися, котрі могли, підводились, інші кректали й важко поверталися в ліжках (А. Головко).

кректа́ти: кряхтѣть [ІФ,1890]

Кректа́ти, кре́кчу, кре́кчеш, -кчуть

To groan