ЄДИНОНАЧАЛЬНІСТЬ

рос. единоначалие метод управління, коли особа, яка очолює організацію, установу, підприємство, фірму, здійснює в межах наданих їй прав одноособове керівництво й несе особисту відповідальність за результати діяльності. Є. може поєднуватися із залученням працівників до обговорення і вирішення питань, пов'язаних з виробництвом, таких як організація і оплата праці, вдосконалення технологій, маркетинг, соціально-економічні програми тощо, з метою вдосконалення управління. Додержання цього принципу вимагає регулярного скликання колегій, виробничих нарад, зборів із залученням спеціалістів. Це дає можливість враховувати колективний досвід, знання і здійснювати вибір оптимальних варіантів.

(англ. unity of command)   у класичному менеджменті (Файоль) ідея про те, що в організації співробітник не може водночас мати більше одного керівника, перед яким він відповідає за доручену роботу. В противному разі виникає ризик втрати ефективності координації. Порушення принципу є. може мати місце, наприклад, коли керівник не може чітко делегувати достатній обсяг повноважень своєму підлеглому, внаслідок чого останній має більше ніж одного боса. Це призводить до плутанини і порушує злагодженість роботи підлеглих.

-ності, ж. Метод управління, коли все керівництво зосереджене в руках однієї особи.

ім one-man (sole) management; (principle of) individual responsibility

єдинонача́льність іменник жіночого роду

единоначалие