СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Загребельний); Завше рівна, завше однаково журлива, з однаковим, здавалося, почуттям жалю вислухувала вона оповідання про всіх опришків (Г. Хоткевич); Сльози (в дівчини) покотилися, посипались по личку. Тронулося серце Павла, та наче не з жаління, а наче з радощів (Марко Вовчок).
Pity, compassion, mercy
жалість до самого себе — self-pity
з жалості — for pity's (mercy's) sake
з жалості (до) — in pity (of)
-лості, ж.
1) Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі.
2) рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку.
[żalist']
ж.
żal
【阴】 怜悯, 同情
див. сум
Жа́лість, -лости, -лості, -лістю
Жаль, жалощі, жалоба
Жаль