ВИСОЧЕ́НЬКИЙ, а, е.
Досить високий.
З-за кущів уявилась височенька, але тонка Дарчина постать (Леся Українка);
Стоять на височеньких протилежних берегах дерева і ніби вітаються між собою, простягаючи одне одному зелені віти-руки (Остап Вишня);
Вітер облягав худеньку височеньку постать, і здавалася Яринка Василеві нетутешнім, неземним створінням (О. Бердник).
-а, -е.
Досить високий.
див. високий
Височе́нький, -ка, -ке
Rather high