ЧУПРИ́НА, и, ж.
Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра.
Як тільки пан із паном зазмагався, Дивись – у мужиків чуприни вже тріщать (Є. Гребінка);
А чуприна була у нього здоровенна, густа, як щітка, і зачесана з фантазією вгору, так що високе, розумне чоло ціле було відкрите (О. Маковей);
Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І. Нечуй-Левицький);
У кімнату ввійшов похмурий невисокий хлопець, років сімнадцяти, швидко зняв шапку, і по його голові розсипалася закошлана смолиста чуприна (А. Хижняк);
Брянський, з туго перетягнутим станом, з білявою пишною чуприною, стоїть, облитий променями призахідного сонця (О. Гончар);
Одсвіт полум'я лягає на міцну, м'язами помережану постать парубка, натікає в русяву чуприну, і вона золотистою метлицею нависає над високим чолом (М. Стельмах);
// Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом; оселедець.
А попереду отаман Веде, куди знає.., Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку – човни стали (Т. Шевченко);
Всі запорожці голили собі голови і зоставляли тільки повище лоба одну чуприну (О. Стороженко);
Широко відкритими очима Ярина дивилася на високого, мужнього діда з сивою чуприною, закладеною за вухо (П. Панч);
* Образно. Син матрос там [на хвилях] і батько керманич пливе, А у сурму гра вітер над ними, реве, Розвіва свою довгую, буйну чуприну... (Леся Українка);
Він проспав світанок. Встав, коли сонце вже котилося по сивих чупринах очеретів, велике, червоне (Ю. Мушкетик).
◇ (1) [Аж] чупри́на мо́кра в кого від чого – енергійно, з великим запалом, завзято працює хтось над чим-небудь.
Аж помолодшала вона, як перебралася у свою хату, на нове хазяйство... Чіпка собі прийнявся за його [нього], аж чуприна мокра (Панас Мирний);
Петро корчує пень. Уже чуприна мокра (А. Головко);
Води́ти за чупри́ну див. води́ти;
Голи́ти / ви́голити лоб (ло́ба, чу́ба, чупри́ну і т. ін.), див. голи́ти;
Грі́ти (па́рити) / нагрі́ти чу́ба (рідше чупри́ну, ло́ба) див. грі́ти;
Леви́на (ле́в'яча) гри́ва (шевелю́ра, чупри́на) див. гри́ва;
Намина́ти (ску́бти) / нам'я́ти (наску́бти) чуб (чу́ба, чупри́ну) див. намина́ти;
(2) Не було́ ло́ю під чупри́ною (д) див. лій;
Обірва́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) див. обрива́ти¹;
Поголи́ти лоб (чупри́ну і т. ін.), див. поголи́ти;
Пообрива́ти чу́ба (ву́ха, чупри́ну і т. ін.) див. пообрива́ти;
Скубти́ за чупри́ну див. ску́бти;
Чупри́на ці́ла див. ці́лий;
Чу́хати / почу́хати поти́лицю (рідше го́лову, чу́ба, чупри́ну і т. ін.) див. чу́хати;
Як у голомо́зого чупри́ни див. голомо́зий.
ВОЛО́ССЯ (сукупність волосин на голові людини), ВО́ЛОС збірн.; ЧУБ, ЧУПРИ́НА, ШЕВЕЛЮ́РА, ЧУ́ПЕР діал. (звич. у чоловіків); КО́СИ (КОСА́) (довге волосся, заплетене й розплетене — звич. у жінок); КУ́ЧЕРІ (кучеряве або завите волосся); ГРИ́ВА (про густе довге); КУ́ЧМА, КОПИ́ЦЯ, ША́ПКА, ШАПЧИ́НА (перев. із сл. волосся — густе, кучеряве або скуйовджене і тому високе на голові) розм., ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ (старовинна чоловіча зачіска) заст. Розчісувала (Юля) перед малесеньким дзеркальцем своє пишне каштанове волосся (Григорій Тютюнник); У воєнкома.. на високий лоб падає підкучерявлений чуб (М. Стельмах); Всі заздро позирали на прекрасну чуприну ясного золота на Юриній голові (Ю. Смолич); Іван звичним рухом відкидає з чола назад непокірну хвилясту шевелюру (П. Колесник); Сходилися вони до голяра Тимка щонеділі, аби голитися і підстригати чупер (В. Стефаник); Уже вона і розчесалася; вже і коси у дрібушки поплела (Г. Квітка-Основ'яненко); Марина розпустила Христі косу. Густе волосся як хвиля падало аж додолу (Панас Мирний); Був (Семко) високий,.. кругловидий, русявий; голова в кучерях (П. Куліш); Високе дівча.. мчало містечковими закамарками, трясло чорною кучмою волосся на голові (К. Гордієнко); На голові у хлопця здіймалась копиця скуйовдженого волосся (М. Трублаїні); Смугляве обличчя, облямоване чорною шапчиною пухнатого волосся, було повне жіночої приваби (О. Досвітній); Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (О. Стороженко). — Пор. па́тли.
-и, ж.
Волосся на голові людини (перев. в чоловіка); чуб, шевелюра. || Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає над лобом або вухом; оселедець.