НАШВИДКУ́

НАШВИДКУ́, присл. Квапливо, поспіхом, похапки. — В путь Марія нашвидку збиралась (Шевч., II, 1953, 310); Тихович нашвидку їв яйця, запиваючи їх каламутним чаєм (Коцюб., І, 1955, 205); Віра нашвидку витерла вологою ганчіркою підлогу (Руд., Вітер.., 1958, 417). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 239.