ШУЛА

ШУ́ЛА, и, ж., діал.

Стовп (у 1 знач.).

Півсела вийшло на роботу ще вдосвіта, а коли за шпилем виринуло сонце – наше добре снідання – у землю закопували шули... (Г. Косинка);

“Мабуть, володар Богданівки не дуже гарний господар, – подумала Огієвська, очі якої помічали кожну дрібничку. – І ворота ледве тримаються на трухлявих шулах” (П. Кочура);

* Образно. Нехай минуло років сто, коли її [епоху] зіпнули, І вже того немає, хто у ній поставив шули (В. Швець).