СТИХІ́Я, ї, ж.
1. В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода).
Якби щось із нічого росло-виникало, то, певне, Кожна стихія могла породити, що їй до вподоби: Люди б виходили з лона морського, а птаство і риби Десь у землі виростали (М. Зеров);
// перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.
Поема Бажана [“Ніч перед боєм”] нагадує нам симфонію, побудовану на пісенній стихії (П. Тичина).
2. Явище природи, що виступає як могутня, трудно переборна і часто руйнівна сила, а також сфера, середовище його виявлення.
Надворі уже зачиналася страшна борба [боротьба] стихій, грізна, розгульна, літня буря (І. Франко);
З хаосу брил стирчать покручені рейки, іржаве погнуте пруття... Стихія тут показала себе (О. Гончар);
Спокійна моря даль .. Та налетять вітри, і грізно заклекоче валами в вишину стихія водяна (В. Сосюра);
Два дні без сну і спочинку боролись люди з грізною стихією. Пожежу .. локалізовано (В. Гжицький);
Весною 1931 р. будівники Дніпрогесу витримали нечувану боротьбу з стихією. Під час весняної повені дніпровські води мчали із швидкістю, яка у 80 разів перевищувала звичайну (з наук. літ.);
// перев. мн. Про певні явища, сили і т. ін., ворожі людині.
Чотири українських фронти відокремились від своєї техніки з самою лише легкою зброєю й пішли наперекір стихіям і воєнним доктринам громити ворога (О. Довженко);
// Сильне й мимовільне, яке не підкоряється волі й розуму, підсвідоме почуття.
Тонкі дверцята не витримали розбурханої стихії дитячої цікавості (О. Донченко).
3. Явище суспільного життя, що відбувається без регулюючого впливу людей, суспільства.
Народна війна – не стихія, а план! (І. Нехода).
4. Суспільне середовище, маса людей, які діють без керівництва, неорганізовано, сліпо.
– Ще не зміцнілу регулярну армію поглинає розпалене повстанське середовище, розбурхана і ніким не приборкана повстанська стихія (О. Гончар);
В глибині душі Балика і сам ненавидів голоту, відчуваючи в ній непокірну ворожу стихію, але тут [на засіданні] плямували честь війська, до якого він належав (З. Тулуб).
5. перен. Звичне для когось середовище, оточення.
[Сінон:] Еллада – се ж колиска споконвічна святої волі. Правний син Еллади без рідної стихії жить не може (Леся Українка);
– Моя стихія – північ. Холод. Плодоносний світ я посуваю на північ. А це – головне (О. Довженко);
Вода була його другою стихією, в якій хлопчик почував себе прекрасно (В. Собко);
* У порівн. Їй стало .. невимовно радісно від того, що є, є в її державі міста, куди безсилі сягнути фашистські бомбовози, не повисла над ними варварська ніч, яка скрізь супроводить окупантів, мов їхня рідна стихія (О. Гончар);
// Улюблене коло занять, інтересів і т. ін., що-небудь духовно близьке комусь.
Стихією Івана Федоровича були страйки (Ю. Смолич);
Тут, біля креслень, вона почувала себе, як риба в воді, це була її стихія, її робота, тут для неї не було незрозумілих явищ (В. Собко);
Стихія Максима Микитовича – постійні пошуки. Він по зернині збирає факти про події далекого і близького минулого (з публіц. літ.).
-ї, ж.
1) В античній філософії – одна з матеріальних першооснов буття (повітря, земля, вогонь, вода). || перен., книжн. Основний елемент, головна складова частина чого-небудь.
2) Явище природи, що виступає як могутня, майже непереборна і часто руйнівна сила, а також сфера, середовище його виявлення. || перев. мн. Про певні явища, сили і т. ін., ворожі людині. || Сильне й мимовільне, яке не підкоряється волі й розуму, підсвідоме почуття.
3) Явище суспільного життя, що відбувається без регуляційного впливу людей, суспільства.
4) Суспільне середовище, маса людей, які діють без керівництва, неорганізовано, сліпо.
5) перен. Звичне для когось середовище, оточення. || Улюблене коло занять, інтересів і т. ін., що-небудь духовно близьке комусь.
стихі́я
[стиех’ійа]
-йі, ор. -йеійу
[styhija]
ж.
żywioł
【阴】
1) (古希腊哲学中的) 四行之一(指地﹑ 风﹑ 火﹑ 水)
2) 天然力, 自然力
Стихі́я, -хі́ї, -хі́єю; -хі́ї, -хі́й
Element