ВІДРОВИ́Й, а́, е́.
Місткістю в одне відро.
Мама у відровий казанець виливала молоко, додавала трохи води, бо молока треба було дати у поле (з мемуарної літ.);
Днювальний приніс майже відровий мідний чайник і одразу поставив його на буржуйку (із журн.).
-а, -е.
Який може вмістити відро рідини або сипких тіл (про посудину).