ПОМКА

відби́ти па́мороки (по́мки, тя́мки). 1. кому і без додатка. Позбавляти кого-небудь здатності нормально мислити або сприймати щось. (Бичок:) Ну, наробив я халепи, ускочив аж по самісінькі вуха! Правду кажуть: що кого Бог захоче покарати, то перш усього памороки одіб’є!.. (М. Кропивницький). 2. кому, у кого. Хто-небудь втрачає здатність нормально мислити або сприймати щось. Зайшов я вже далеченько, бо мені неначе памороки одбило; але сльози перестали литись. Я став та й роздивляюсь, куди це я зайшов (І. Нечуй-Левицький); — А ви мене послухайте, начальники дорогі. Не дивіться, що я баба немічна, у мене ще помки не відбило (Ю. Бедзик); Мені відбило тямки. Певне, те саме було і з Жабі. Ми щось мололи поручикові чи, мабуть, потакували на те, що він нам торочив (Олесь Досвітній). врі́затися (вби́тися) в па́м’ять кому. Надовго, міцно запам’ятатися, вразивши чимсь. Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М. Коцюбинський); Він нічого не чув і не бачив, окрім отих двох кахляних плиток, які врізалися йому в пам’ять ще з того дня, коли вимандровував з рідної землі (П. Загребельний); Ще глибше вбилися йому в пам’ять нічліги в тіснім, поганім закамарку (І. Франко). врі́затися в по́мку, діал. Найбільше врізалася в помку Горпині одна ніч, зоряна, а не місячна (Панас Мирний).

1) причина; основание; уна пӧлӧс помка — разные причины;медшӧр помка — первопричина;пыдди пуктана помка — уважительная причина;помка индыны — выставить причину;мыйын помкаыс? — в чём причина, основание? 2) повод, предлог; зык вылӧ помка — предлог для ссоры 3) отговорка; помкаыд сылы сюрӧ — отговорку он найдёт

-и, ж. , діал. Пам'ять.
Датись у помки — надовго запам'ятатися.
Прийти до помки — опам'ятатися.

по́мка іменник жіночого роду діал.