КЛОПІТЛИ́ВО

КЛОПІТЛИ́ВО. Присл. до клопітли́вий. Григор з вішалки зняв пальто стареньке, став одягатися.. Макар Іванович.. клопітливо до нього: — Гришо, так, може б, ти той… моє надяг тим часом, з коміром (Головко, II, 1957, 304); Марко клопітливо розповідав про народження теляти (Горд., Дівчина.., 1954, 246). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 188.