ПАРКА́НЧИК, а, ч.
Зменш.-пестл. до парка́н.
По обидва боки вулиці стоять невисокі парканчики, за якими кучерявиться негуста зелень (М. Олійник);
Крім акацій, тут ще кілька тополь росте, дикий виноград по верандах в'ється, а в одному дворі, десь серед отих іржавих жерстяних парканчиків та старих розсохлих просмолених човнів, – жевріють мальви! (О. Гончар).
[parkanczyk]
ч.
parkanik
-а, ч.
Зменш.-пестл. до паркан.